РОЗДІЛ 2
Матеріал та методи дослідження
Матеріалом для роботи стали результати лікування 200 хворих із ускладненнями
синдрому діабетичної стопи, які проходили лікування в клініці Інституту
травматології та ортопедії АМН України.
Основну групу склали 135 пацієнтів, що перебували на лікуванні в 2000 – 2006
роках, і у яких були застосовані запропоновані нами заходи ортопедичної
профілактики та лікування ускладнень СДС.
Контрольну групу склали 65 пацієнтів, що перебували в стаціонарі в 1994 – 1998
роках, і у яких застосовували загальноприйняте лікування. В контрольній групі
вираховували тривалість лікування у ліжко-днях, функцію стопи до та після
лікування тощо. Порівняння цих даних із такими у основній групі дало можливість
оцінити вплив запропонованої методики.
Ультразвукове дослідження тканин плантарної поверхні стопи проведене в
лабораторії функціональної діагностики ІТО АМН України (завідуюча – к.м.н.
О.Г.Гайко) у 39 хворих з трофічними розладами стопи (29 пацієнтів з ЦД та 10 –
з облітеративним атеросклерозом судин нижньої кінцівки 3 – 4 ступеня за
Фонтейном – Покровським) та 28 здорових добровольців за участю В.В.Зінченка.
Біомеханічне дослідження проведене у 23 хворих на ЦД в лабораторії біомеханіки
відділу реабілітації ІТО АМН України (завідуюча – д.м.н. І.В.Рой) за участю
провідного інженера Л.О.Драч.
Отримані результати піддавали статистичній обробці із обчисленням середніх
значень, стандартної помилки та середніх показників відхилення. Де виникала
потреба, проводили оцінку достовірності із використанням відповідних
статистичних критеріїв.
2.1 Клініко-рентгенологічне дослідження хворих із СДС. Характеристика
клінічного матеріалу
Анамнестично виясняли давність захворювання, строки і дози застосування
цукрознижуючих препаратів та інсулінів, іншого лікування (препарати алпростану,
ліпоєвої кислоти, трентал та інші) та його ефективність. Під час загального
огляду звертали особливу увагу на прояви автономної та соматичної
полінейропатії (тремор, ангідроз або гіпергідроз, гіпотрофія дистальної
мускулатури кистей та стоп), загальні ознаки порушення трофіки (випадіння
волосся, зубів тощо).
Дослідження ортопедичного статусу. Хворого оглядали повністю роздягнутим, при
можливості огляд проводили лежачи та стоячи. Звертали увагу на поставу,
тілобудову, викривлення хребта, деформації нижніх кінцівок, форму стоп. При
збільшенні або сплощенні склепіння виясняли давність деформації. Збільшення
склепіння з кігтеподібним положенням пальців, які утворювалися після початку
захворювання на ЦД, свідчили про наявність моторної нейропатії. Сплощення
склепіння могло вказувати на початок остеоартропатії, таких хворих піддавали
поглибленому рентгенологічному обстеженню.
Ретельно досліджували стан шкіри стоп, особливо підошвової поверхні та
міжпальцьових проміжків, реєстрували наявність грибкового ураження шкіри та
нігтів.
Перевіряли пульсацію артерій нижніх кінцівок – стегнової, підколінної, задньої
великогомілкової та тильної артерії стопи, проводили функціональну пробу.
Остання полягала в тому, що хворий піднімав зігнуту в кульшовому та колінному
суглобах ногу і пророблював стопою 20 згинально-розгинальних рухів у середньому
темпі. Результати функціональної проби дозволяли диференціювали нейропатичний
та ішемічний біль у стопі. Відмінність полягає в тому, що нейропатичний біль
ущухає навіть при незначному навантаженні на нижні кінцівки (ходьба або вправи
для м’язів ніг у лежачому положенні). При ішемії фізичне навантаження на нижні
кінцівки посилювало больовий синдром. Іншою характерною ознакою ішемії було
положення ноги хворого під час сну – звичайно опускання ноги з ліжка дещо
збільшує кровонаповнення гомілки та стопи.
Стан вегетативної нервової системи досліджували шляхом проби на дермографізм.
Соматичну нервову систему оцінювали за допомогою дослідження тактильної
чутливості, вібраційної та рефлексів – колінного і ахілового. Погіршення
чутливості за дистальним типом, зниження сухожильних рефлексів свідчили про
наявність діабетичної полінейропатії.
Рентгенологічне дослідження полягало у виконанні прямих та бокових знімків
стопи, за показаннями рентгенографії піддавали гомілковостопні суглоби,
виконували функціональні та навантажувальні знімки. Такими показаннями були:
збільшення об’єму або деформація в ділянці гомілковостопного суглоба, заднього
або середнього відділу стопи. Наявність артропатії встановлювали за такими
ознаками: остеоліз суглобових поверхонь на фоні остеопорозу,
внутрішньосуглобові патологічні переломи, утворення вільних тіл, остеосклероз,
періостальні нашарування, осьові девіації та дезінтеграція суглоба.
діагноз СДС, згідно рекомендацій ВООЗ, визначали як патологічний стан стоп
хворого ЦД на фоні ураження периферичних нервів, судин, шкіри та м’яких тканин,
кісток та суглобів, що створює умови для утворення гострих та хронічних
виразок, кістково-суглобних уражень та гнійно-некротичних процесів. Клінічно
встановлювали форму діабетичного ураження стопи [192]:
нейропатична; наявність тривалого діабетичного анамнезу та інших пізніх
ускладнень діабету, відсутність больового синдрому, звичайні забарвлення та
температура шкіри, збережена пульсація на артеріях стопи, зниження всіх видів
периферичної чутливості;
- ішемічна; виражений больовий синдром, блідість та зниження температури шкіри,
погіршена або відсутня пульсація на артеріях стопи, збережена чутливість;
- змішана або нейроішемічна.
Розподіл хворих за формою СДС приведений в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих за формою СДС.
Стать
Форма СДС
Ішемічна
Нейропатична
Змішана
Чо
- Київ+380960830922