РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ З ІСТОРІЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ
ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ПТАХІВНИЦТВІ
2.1. Проблеми методології досліджень
Адекватне розуміння будь-якого культурного явища можна отримати за умови
розгляду його в широкому контексті пов’язаних з ним феноменів, на тлі світового
соціокультурного процесу. Це повною мірою стосується й історії науки і техніки.
Ще в кінці ХІХ ст. стало зрозуміло, що розвиток науки і техніки є одним з
основних аспектів соціокультурного процесу, взятого в масштабі окремої
національної культури, певної цивілізації чи навіть людства. Так чи інакше це
відчували і французькі просвітники ХVІІІ ст., і творці німецької класичної
філософії, не кажучи вже про представників еволюціонізму і марксизму, тим
більше про О. Шпенглера, який історію науки й техніки розглядав як одну з
найважливіших частин загального культурного процесу [95].
Окремі аспекти проблеми розвитку науки висвітлені у працях вчених, присвячених
історії розвитку тієї чи іншої галузі науки. Проте не всі вони висвітлені з
достатньою повнотою, а деякі міркування є застарілими. На жаль, на сьогодні
відсутня наукова праця, що комплексно висвітлювала б розвиток науки у всіх її
проявах. Мабуть, така праця не так швидко з’явиться, оскільки, на нашу думку, з
розвитком людської цивілізації буде спостерігатися і еволюція науки.
Головними проблемами історії науки в теоретичному плані є питання генезису
наукового знання та визначальних факторів розвитку науки. Вони є і головними
методологічними проблемами, оскільки без їх попереднього наукового вирішення
неможливо правильно зрозуміти і об’єктивно висвітлити історію розвитку науки та
закономірності цього процесу. Ці ж проблеми є вихідними умовами для проведення
історико-наукового дослідження [95, с. 80], зокрема і з історії становлення та
розвитку наукових основ автоматизації технологічних процесів у птахівництві.
На думку В.І. Вернадського, зачатки наукового знання виникли ще задовго до
появи науки як самостійної форми людської свідомості й діяльності. «Безперечно,
коріння наукового знання губляться в безмежній даличині віків минулого» [28, с.
215].
На хід розвитку науки справляють вплив пануючі релігійні, філософські,
ідеологічні плини, соціально-психологічний клімат епохи та інші фактори. Все це
ускладнює діяльність у царині історії науки і техніки, адже вона покликана
освітити не тільки історію наукових ідей, але і хід розвитку наукового пізнання
[28, с.28].
Історик має справу, по суті, з тим, чого вже немає в реальності. Він може
судити про минуле лише за збереженими пам'ятками минулого, які далеко не
повністю відбивають процес історії розвитку у всій його складності. Це добре
розумів В.І. Вернадський. «Сухий запис або документ, що лежать в основі
історичного дослідження, – пише він, – дают лише окремі уявлення про реальний
процес, що відбувається» [30, с. 20]. А точніше, віддалене уявлення, тому що
реальний хід процесу пізнання незмірно складніший і не може бути у всіх своїх
опосередкуваннях зафіксований у документах. Історик у своїх міркуваннях
керується документами, але навіть тоді, коли він встановив шляхом тривалого
критичного аналізу їхню вірогідність, він не повинен забувати, що документи це
ще не сама реальність, а лише застиглий слід її миті, її часткове відображення.
Як фотографія фіксує якусь мить існування людини, але не розкриває всіх сторін
його особистості, так і історичний документ, якщо він навіть цілком
об'єктивний, що буває далеко не завжди, не розкриває досліджуваний процес у
цілому [28, с. 28].
Особистість, людина, наділена певними природними даними, за сприятливих
обставин може розвинутись в носіях вільної наукової думки і бути елементом
стримування ентропії замкнутої системи, якими є напрямки науки, техніки,
суспільства.
Навіть вчені, які давали помилкові, спрощені чи однобокі пояснення окремим
деталям автоматизації технологічних процесів у птахівництві (вирощувати птицю в
окремі періоди року за різних температурних умов, використовувати чи не
використовувати окремі автоматичні пристрої), своїми судженнями будили наукову
думку, спонукали до більш глибоких і всебічних досліджень і тим самим
стримували ентропію теорії і практики цього необхідного людству процесу.
Тоді ми маємо визнаного за життя генія, чи керівника наукової школи, що впливає
на ентропію. Про таких людей знають, про них пишуть, хоча після їх фізичної
смерті пройшли вже сотні чи навіть тисячі років. Змінюються суспільні формації,
народжуються нові покоління, з’являються і зникають на карті світу великі і
малі країни, а такі величини як Леонардо да Вінчі, Архімед, І. Ньютон, Макс
Планк та інші й по сьогодні стримують ентропію людської цивілізації.
А скільки обдарованих особистостей, з прихованою геніальністю, не потрапили під
вплив сприятливого середовища для розвитку вільної наукової думки, проте й вони
багато зробили для розвитку певного напрямку науки, техніки чи суспільства.
Такі особистості свого часу впливали і сьогодні справляють політичний вплив на
стабільність ентропії замкнутої системи науки і суспільства. У їх біографіях
дуже часто спостерігаються несприятливі для розвитку наукової думки факти життя
на рівні планетного космічного явища... І наше завдання – нерозвинуті до кінця
думки, зафіксовані минулим, поставити в умови більш сприятливого середовища
теперішнього чи майбутнього суспільства.
Висловлені думки, що не привертали в минулому уваги, рекомендації, які були
відхилені через слабку матеріально-технічну базу або з причин
соціально-економічного чи політичного характеру, в інший час та в інших
історичних умовах можуть помітно вплинути на
- Київ+380960830922