РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Відповідно до фізико-географічного районування територія досліджень
відноситься до двох фізико-географічних зон (мішаних лісів та лісостепової) і
чотирьох фізико-географічних областей – Новгород-Сіверського та Чернігівського
Полісся, Північнополтавської підвищеної, Сумської схилово-височинної [141,
228]. За геоботанічним районуванням – до Поліської та Середньоросійської
підпровінцій Східноєвропейської провінції Європейської широколистяної області і
Лівобережнопридніпровської та Середньоросійської підпровінцій
Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області [45].
Басейн водозбору Десни в межах північного-сходу України розташований в
основному на південно-західному схилі Воронежського кристалічного масиву.
Рельєф території рівнинний. Південну її частину займає Придніпровська низовина
з переважаючими висотами 150 – 180 м. Східну - відроги Середньоросійської
височини з висотами над рівнем моря 180 – 200 м. Західну і північну – Поліська
низовина з середніми висотами 140 – 160 м. Головними елементами
геоморфологічної структури цієї території є річкові долини з чітко вираженими
схилами.
Клімат регіону помірно-континентальний з середньою температурою липня + 180 –
+ 190 С, січня – -70 – -80 С середньорічні температури +5,40 – +6,20 С, середня
кількість опадів за рік 542 – 594 мм/см2, сумарна сонячна радіація 90 ккал/см2
на рік, тривалість вегетаційного періоду 180 – 193 дні [141, 145].
Для північного сходу України характерна розгалужена річкова мережа. Всі річки
відносяться до басейну р. Дніпра і є його лівими притоками. Десна, Сула,
Ворскла, Псел – це притоки першого порядку. Найбільша з них р. Десна. Її долина
має асиметричну будову: правий берег крутий, а лівий похилий – утворений трьома
широкими терасами. Перша борова тераса тягнеться смугою вздовж заплави й
піднімається над нею на 5 – 15 м. Ширина борової тераси від 2 до 5 км. Досить
добре виражена друга тераса - риська. Її висота над заплавою 20 – 25 м. Третя
тераса, давньоантропогенова (міндельська), похило прилягає до попередньої, а з
другого боку поступово переходить у відроги Середньоросійської височини.
Заплава виражена вздовж всієї долини річки. Ширина заплави складає 2 – 4 км, а
абсолютна висота над рівнем моря – 117 – 119 м [193].
Площа водозбору Десни на території району досліджень складає 10 860 км2, тут
вона має 66 приток довжиною більше 10 км і загальною довжиною 1910 км.
Найбільшою притокою Десни є Сейм. Притоки Десни відзначаються річковими
долинами з чітко вираженими заплавами та надзаплавними терасами.
Для русел річок, особливо Десни, характерне меандрування. Наслідком цього є
багаточисельні рукави, затоки, озера - стариці. Русла Десни та Сейму
відзначаються переважанням ділянок з товщею води від 3 до 8 м, рідше 15 – 20 м.
Для русел всіх інших річок характерна товща води від 0,3 м до 1,5 м. Похил
річок незначний, швидкість течії 0,1 – 0,2 м/с. Витрата води на Десні становить
понад 100 м3/с, на Сеймі – 36 м3/с.
Живлення річок змішане, велика частина стоку припадає на дощове та снігове.
Весною масовий притік талих снігових вод викликає різке підняття рівня води: на
малих річках в більшості випадків на 1,5 – 2 м, на великих 2 – 4 м (іноді 4,5 –
4,9 м). Наслідком підняття рівня води є вихід річок з берегів. Особливо великих
розмірів повінь набуває на Десні та Сеймі. В окремі роки за час повені, яка
триває 1 – 2,5 місяці, проходить до 70% всього річного об’єму річкового стоку.
Повені супроводжуються активною ерозійною діяльністю річки, що призводить до
замулення її русла та водойм заплави, особливо на ділянках з трансформованим
рослинним покривом.
Восени, порівняно з літнім періодом, на річках також спостерігається підвищення
рівня води. Літній і зимовий стік формується переважно за рахунок підземних
вод, частка якого становить 10 – 20% від річного стоку. В цей період рівень
води знижений.
Річки вкриваються кригою в кінці листопада. Протягом зими льодовий покрив не
стійкий, товщина льоду складає від 30 до 70 (100) см. Річки скресають переважно
в третій декаді березня [145, 226].
Вода водойм басейну Десни має середній ступінь мінералізації – сума іонів
коливається від 200 до 500 мг/л [77, 128]. Вміст головних іонів у воді
становить: НСО3- від 156 до 420 мг/л, SO42- - 17,0 – 38,7 мг/л, Cl Ї - 11,6 –
15,8 мг/л, Са2+ - 40,0 – 85,3 мг/л, Mg2+ - 9,7 – 28,5 мг/л, Na+ + K+ - 3,45 –
34,50 мг/л. Крім того, вміст заліза загального 0,09 – 0,82 мг/л, СО2 – 9,6 –
13,2 мг/л, розчиненого кисню – 7,49 – 17,17 мг/л, кисневе насичення коливається
від 75 до 96%. Мутність не висока – до 50 г/м3, pН 7,0 - 8,4. Твердість води в
ріках коливається від 2,9 до 7 мг-екв/дм3 і збільшується з півночі на південь
регіону [179, 180, 181, 182, 191].
Води річок басейну Десни активно використовуються в господарстві. В цілому в
басейн Десни в межах даної території щорічно скидається близько 30 млн. м3
стічних вод. За даними Державного управління екології та природних ресурсів у
Сумській області, концентрація забруднювачів у воді більшості водойм не
перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК). Виключенням є забруднення р.
Сейм залізом до 3 – 4 ГДК, її притоки р. Єзуч, вода якої містить заліза 6,9
ГДК, амонію – 3 ГДК та органічних речовин – 4,1 ГДК і р. Шостки, де в 3 рази
перевищені ГДК заліза, в 4,9 – нітритів, в 4,7 – фосфатів [55, 56, 215].
В басейні р. Десни нараховується 344 заплавних та надзаплавних озер з площею
від 10 000 м2 і більше. Їх загальна площа складає 1265 га. Серед озер
переважають заплавні. Найбільшими озерами регіону досліджень є Горіхове, Багі,
Синичне, Хотинь, що р
- Київ+380960830922