РОЗДІЛ 2
ГЕОБОТАНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВПЛИВ ЇХ НА РОЗВИТОК ЛУКІВНИЦТВА В УКРАЇНІ
Виникнення і становлення геоботаніки як науки про рослини і їх угруповання
відноситься до останнього десятиріччя ХІХ ст., коли було визначено її зміст,
об’єкти, завдання й методи дослідження. Але цьому передував довгий підготовчий
період зародження й формування перших уявлень про рослинні угруповання,
закономірності їх поширення, фактори існування та способи вивчення.
Одними з перших досліджень на Україні, що мають геоботанічне значення, були
роботи Ф.Тецмана –управителя помістя Асканія-Нова [8]. При вивченні степів, як
кормових угідь, він застосував нові методи оцінки пасовищ, шляхом опису
травостою на пробних ділянках методом квадратів, а також запровадив методику
зважування травостою з облікової площі для визначення загальної продуктивності.
Він проводив також спостереження за структурою й динамікою степової
рослинності.
Питання фітоценології степів виникали і в подальшому при вирішенні завдань
освоєння цілинних земель.
Праці, спрямовані на вирішення “степового питання”, стали класичними й мали
велике значення для розвитку геоботаніки. З’явлення в науковій літературі
термінів “геоботаніка”, “геоботанічний” відноситься до кінця ХІХ ст. [151].
Тепер більшість вітчизняних учених розуміє геоботаніку як синонім
фітоценології. Відсутність визначеності й довільне тлумачення геоботаніки як
нового терміну викликали тривалу полеміку, у якій брали участь А.Н.Краснов ,
Г.Н.Танфильєв , І.К.Пачоський та ін. Слід відзначити також, що в роки
становлення й відокремлення геоботаніки як науки не було чіткого розмежування
понять “флора” й “рослинність” і лише в кінці 80х років ХІХ ст. пропонувалось
розглядати їх як різні об’єкти залежно від мети досліджень.
Одним з перших, хто вказав на наявність двох об’єктів вивчення в ботаніці –
виду й формації, – був І.К.Пачоський. У результаті проведення досліджень в
експедиції по Дунаю, Дону, Херсонській, Полтавській, Волинській і Подільській
губерніях (1887-1894) учений переглянув підхід до вивчення рослинного покриву.
Він запропонував виділити нову науку про генезу, розвиток і поширення рослинних
асоціацій (формацій) і сформував її основні принципи. Назвавши нову науку
“флорологією”, І.К.Пачоський вказував, що вона повинна вивчати умови існування,
розвитку й поширення рослинних формацій [152].
Основна ідея статті 1891 року була в тому, що рослинність, складається з
окремих формацій, яким притаманний свій розвиток через проходження послідовних
стадій:
1) пустельну; 2) степову; 3) лісову; 4) гірську. Він також вказував, що
розвиток, зміна одних формацій іншими проходить і в середині кожної стадії. У
подальшому, розробка цього положення привела І.К.Пачоського до відкриття
основного “фітосоціологічного закону” про розвиток рослинного покриву від
простих формацій до складних, хоча дослідник ще не відрізняв типи змін, що
проходять і пояснював їх як трансформацію самої рослинності, так і зміною умов.
Пізніше назву “флорологія” вчений замінив на “фітосоціологія”.
Він провів значну роботу щодо вивчення рослинності і флори різних регіонів
України (Херсонщина, Крим, Карпати) і суміжних територій. Крім описання
конкретної рослинності того чи іншого регіону, праці І.К.Пачоського містять
еволюцію підходів автора й обґрунтування нових понять, рослинних угрупувань, їх
розподіл на групи за генезою. Ним уведено в геоботаніку такі терміни як
“фітоценоз”, “фітоклімат”, які донині широко використовуються в геоботаніці.
Згідно з його теорією розвитку рослинності за стадіями на територіях, де
збереглися степи, рослинність ще не досягла високоорганізованої стадії.
Детально розглянувши питання про позитивний і негативний вплив тварин на
рослинність, І.К.Пачоський уперше заборонив випасання на заповідних степових
ценозах.
Наукові погляди І.К.Пачоського знайшли свій розвиток у дослідженні “Социальный
принцип в растительном царстве” [152], у якій оцінюється стан “фітосоціології”
на той період і розглядаються основні завдання на перспективу. Запропоновано
замінити термін “фітосоціологія” на “синекологія”.
І.К.Пачоський увів поняття “природна класифікація”, що відбувається за
геоботанічними ознаками самої рослинності, і пропонує розподілення формацій за
ступенем реалізації їх фітосоціальних зв’язків. Великою заслугою вченого є
також установлена необхідність стаціонарних спостережень для детального
вивчення рослинного покриття і пропозиція щодо заснування в Асканії-Новій
станції для їх проведення за чітко означеною програмою й завданнями.
Основні досягнення І.К.Пачоського, які збагатили вітчизняну науку та
забезпечили її пріоритетне обґрунтування, - виокремлення нової науки
(фітосоціологія), формулювання її основних принципів і понять, визначення
формації як об’єкта дослідження, розробка теорії розвитку рослинності.
Розвиток геоботанічної думки в Росії і Україні в кінці ХІХ ст. початку ХХ ст.
тісно пов’язаний з ім’ям А.Н.Краснова. Основні його ботаніко-географічні
дослідження з фізичній географії охоплюють період 1889-1912 рр. Автор після
натурного вивчення рослинного покриву України, зокрема Харківської і
Полтавської губернії, опублікував ряд робіт [153; 154], а також захистив
докторську дисертацію “Трав’янисті степи Північної півкулі”. Дослідник виділив
й описав ряд “асоціацій рослин”, причому одиниці рослинного покриву виділені
ним дуже широко - у межах сучасних типів і класів рослинності.
Під геоботанікою А.Н.Краснов розумів вчення про залежність між характером
ботанічних формацій рослинного світу, життям й історією гірських порід, які
слугують для цих фор
- Київ+380960830922