РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вибір загальної методології досліджень
Ефективність лікарських засобів місцевої дії значною мірою залежить від впливу
цілого комплексу взаємопов'язаних факторів, найважливішими з яких є здатність
діючих речовин оптимально впливати на патологічний процес, а також вплив
допоміжних речовин лікарської форми на її фармакологічну активність. Тому
першочерговим завданням був пошук ефективних субстанцій та вибір допоміжних
речовин м’якої лікарської форми, призначеної для лікування
інфекційно-алергічних захворювань шкіри та раневого процесу [94, 122].
Враховуючи основні патогенетичні ланки розвитку дерматозів та раневого процесу
ми вважали за доцільне ввести до складу мазі нестероїдний протизапальний засіб,
який при місцевому застосуванні проявляє протизапальну, протинабрякову та
місцевознеболюючу дію, має інгібуючі властивості у відношенні протеолітичних
ферментів, стабілізує білкові структури клітинних мембран – кислоту
мефенамінову [7, 46, 81, 82, 83, 85].
При лікуванні важких інфекційних процесів шкіри, викликани асоціаціями бактерій
і патогенних грибів, найчастіше використовуються антисептики широкого спектру
дії. Тому нашу увагу, як антибактеріальний компонент, привернув вітчизняний
антисептик мірамістин. Вибір мірамістину також ґрунтується на практичній
відсутності стійкості, як природної так і надбаної, до нього широкого кола
мікроорганізмів. Крім того, він має імуностимулюючі властивості, що полягають в
активації Т- і В-лімфоцитів. Такий комплекс властивостей вигідно відрізняє
мірамістин від усіх інших катіонних антисептиків, що застосовуються у клінічній
практиці в Україні [58, 130, 150].
Важливу роль в терапії дерматитів та раневого процесу відіграють стимулятори
репаративних процесів, з яких перспективним є декспантенол. Він забезпечує
оптимізацію репаративних процесів у ділянках ураження з формуванням регенерату
з упорядкованим розташуванням колагенових волокон і формуванням епітеліального
шару. Декспантенол проявляє імуномоделюючу дію (підвищує тканинну
резистентність за рахунок стимуляції функціональної активності нейтрофільних
гранулятів), попереджає аномальну проліферацію і диференціацію фібробластів з
утворенням гіпертрофічних келоїдних рубців, а також пересушування шкіри [74].
З метою підсилення ефекту інших компонентів мазі за рахунок збільшення їх
пенетрації у вогнище ураження, до складу мазі був уведений димексид. Йому
притаманні: знеболюючий ефект, який дозволить нівелювати свербіння, що часто
ускладнює протікання дерматитів; антиалергічний ефект , що дозволить гальмувати
антитілоутворюючі функції плазматичних клітин; антиоксидантний ефект, який
дозволить стабілізувати біомембрани, попереджати розвиток вторинних некрозів та
стимулювати ранозагоєння [12, 13].
Також важливим був вибір оптимальних допоміжних речовин, котрі при мінімальній
концентрації діючих речовин забезпечували їх максимальну ефективність і прояв
всього спектру фармакологічної дії.
Сучасні біофармацевтичні дослідження лікарських препаратів для місцевого
застосування довели, що при обґрунтованому виборі носія можливо забезпечити
виражену, а інколи і підсилену дію введених до складу мазі лікарських речовин.
В світлі загальноприйнятих вимог, допоміжні речовини для розробки складу мазей
обирали з урахуванням призначення препарату, його ефективності та
нешкідливості, біодоступності діючих речовин, сумісності компонентів препарату,
технологічних та реологічних властивостей, фізико-хімічної, хімічної і
мікробіологічної стабільності протягом терміну придатності [94].
Тому дослідження з метою розробки складу лікарської форми доцільно починати з
вибору оптимального типу основи, а також її базових компонентів. Наступним
етапом має бути вибір раціональних концентрацій діючих речовин.
Крім того, при розробці будь-якого лікарського засобу висуваються вимоги щодо
технології його виробництва:
мінімальна енергоємність;
мінімальна кількість обладнання;
відтворюваність і надійність технології виробництва.
Для вирішення поставленого ряду завдань був розроблений план досліджень, який
складався з наступних етапів:
- фармакологічного обґрунтування концентрації діючих речовин мазі, яка
проявляла б максимальну фармакологічну активність;
- проведення технологічних, фізико-хімічних та біофармацевтичних досліджень з
метою вибору носія мазі;
розробка раціональної технології препарату, створення тимчасового
технологічного регламенту його виробництва;
встановлення критеріїв якості препарату;
розробка основних методик проведення аналізу;
дослідження стабільності препарату в процесі зберігання з метою обґрунтування
терміну його придатності;
проведення фармакологічних досліджень розробленої мазі;
розробка АНД.
2.2. Характеристика об’єктів дослідження
Об’єктами дослідження в даній роботі є мазь комплексної дії з кислотою
мефенаміновою, мірамістином, декспантенолом та димексидом. Допоміжні речовини,
що були використані при її розробці: поліетиленоксид-400, поліетиленоксид-1500,
пропіленгліколь.
Кислота мефенамінова (Mefenamic acid) ЄФ 1999, с. 617.
С15Н15NO2
М.м.241,3
Білий дрібнокристалічний порошок, практично не розчинний у воді, мало розчинний
у спирті. Розчиняється у розведених лужних розчинах. Проявляє поліморфізм.
Мірамістин (Myramistinum) ФС 42-3498-98
С26Н47ClN2O H2O
М.м. 457,1.
Дрібнокристалічний порошок білого кольору, без запаху. Легко (повільно)
розчинний у воді, спирті, хлороформі. рН 0,1% водного розчину 4,5-7,5.
Декспантенол ( Dexpanthenol ) Фармакопея США 24, с. 523.
С9Н19NO4
CH3 OH O
HO – CH2 – C – CH – C –NH – CH2 –
- Київ+380960830922