РОЗДІЛ 2
ДЕТЕРМІНАЦІЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
2.1. Поняття та загальна характеристика детермінації насильницьких злочинів, що
вчиняються працівниками органів внутрішніх справ
Філософія виділяє багато видів зв’язків між явищами. Найбільш наочний з них –
причинно-наслідковий, що являє собою об'єктивно існуючий зв'язок, залежність
між двома або декількома явищами, одне з яких (причина) породжує інші
(наслідки). Причинність при цьому розуміється як генетична обумовленість явищ.
Саме тому однією з найбільш уживаних у вітчизняній кримінології категорій є
саме причина, яка породжує злочинність при наявності конкретних умов. Інший вид
зв’язку – обумовлюючий. Умови самі по собі наслідок не породжують, а виконують
роль каталізатора, сприяють, створюючи можливість виникнення та прояву причини.
Їх дія на наслідок є опосередкованою. Причина – це те, що передає свою силову
потенцію, тобто речовину, енергію й інформацію, а умова – це сукупність
обставин події, що самі не будучи прямою причиною і не беручи участі у
перенесенні речовини, енергії й інформації, сприяють породженню причиною
наслідку [181, c. 116]. Слід враховувати, що причина й умова утворюють
діалектичну суперечність – те, що в одному відношенні, в одному зв'язку явищ
виступає як причина, в іншому буде умовою, і навпаки. Цей зміст вкладають у
слова про те, що „причина обумовлена, а умова причинна” [128, c. 96; 131, c.
123; 268, c. 230]. Крім причин і умов також існує такий вид зв’язку, як
кореляційний, що являє собою багатофакторну детермінацію в масовидних системах,
при якій зміни в одному рядові факторів викликають відповідні зміни в іншому. У
кореляційному зв'язку, на відміну від причинно-наслідкового, синтезуються
необхідність і випадковість, можливість і дійсність, причини і наслідки,
визначеність і невизначеність, однозначність і неоднозначність [142, c. 14].
Взагалі ж, у філософській та юридичній літературі сьогодні називається до 32
видів причинної та непричинної детермінації [84, c. 147; 94, c. 42; 142, c. 11;
268, c. 19-36].
Викладене робить наочною справедливість тези щодо неможливості зведення
детермінації злочинності лише до категорій причин і умов, ігноруючи інші види
криміногенної детермінації. Детермінацію злочинності слід уявляти ширше,
включаючи до її поняття всі зв’язки, опосередкування та взаємодію злочинності з
іншими соціальними явищами і процесами. Саме тому сукупність усіх видів
криміногенної детермінації вітчизняні кримінологи визначають як „фактори”, або
„криміногенні фактори” [134, c. 57]. Фактор (від лат. factor – той, що скоює,
відтворює) означає причину, рушійну силу якого-небудь процесу, що визначає його
характер або окремі риси [128, c. 96]. Фактором можна вважати і причину, і
умову (необхідне та супутнє), і явище, що перебуває у функціональному зв'язку
тощо [70, c. 24]. Як відзначає І.М. Даньшин, під факторами злочинності слід
розуміти всі ті соціальні явища і процеси, з якими вона пов’язана та взаємодіє,
які мають будь-яке детерміністичне, у тому числі й казуальне (причинно-умовне),
значення для пояснення того, що ж її породжує, визначає, обумовлює [134, c.
57].
Вивчення детермінації злочинності припускає системний підхід, тобто
необхідність дослідження всієї сукупності факторів, що детермінують злочинність
як соціальне явище [197, c. 221; 230, c. 321], при цьому співвідношення окремих
злочинів, видів злочинів і злочинності розглядається як співвідношення
окремого, одиничного та загального. У зв'язку з цим, методологічно виваженою
уявляється класифікація всієї сукупності криміногенних факторів залежно від
рівня їхнього впливу на: 1) фактори всієї злочинності; 2) фактори окремих видів
злочинності; 3) фактори конкретних злочинів.
У рамках нашого дослідження зупинимося більш детально на вивченні факторів, які
посідають другу сходинку в ієрархії криміногенних детерміністичних зв’язків –
факторах окремих видів злочинів. Методологічно ця позиція обумовлюється тим, що
у факторах певних видів (груп) злочинів знаходять своє відображення основні
фактори злочинності як такої [134, c. 56]. У свою чергу, фактори конкретного
злочину „є не щось інше, як індивідуальний варіант основних причин злочинності
[134, c. 56]”. Відрізняючись специфічним набором негативних соціальних явищ і
протиріч на рівні соціальних груп, видовий рівень детермінації відрізняється
значно більшою розмаїтістю і чисельністю складових його факторів, що дозволяє
найбільш повно розкрити специфіку детермінації явища, яке досліджується, –
насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС.
Традиційно в кримінології увесь масив криміногенних факторів прийнято
розподіляти за своїм змістом на такі основні види, як економічні, соціальні
(соціально-політичні), соціально-психологічні, правові (негативно-правові),
організаційно-управлінські [134, c. 58; 146, c. 81; 178, c. 25-29]. Вважаємо за
доцільне розглянути всю сукупність факторів детермінації насильницьких злочинів
працівників ОВС з урахуванням поділу всієї маси злочинів на три групи: 1)
злочини, що вчиняються працівниками ОВС у зв’язку з виконанням службових
функцій; 2) злочини, що вчиняються працівниками ОВС у сфері сімейно-побутових
відносин; 3) злочини, що вчиняються працівниками ОВС поза сферою
сімейно-побутових відносин та не пов’язані з виконанням службових функцій. Ця
позиція обумовлена тим, що зазначені відносно самостійні кримінологічні групи
мають свої специфічні особливості детермінації, що в свою чергу обумовлює
відповідну специфіку та диференціацію превентивних заходів. Дотримання такої
схеми аналізу детермінант протиправної поведінки
- Київ+380960830922