РОЗДІЛ 2
ВІДМЕЖУВАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
2.1. Відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення
влади або службових повноважень
Правильне застосування ст.364 КК України обумовлює необхідність відмежування
зловживання владою або службовим становищем від суміжних злочинів. Це значною
мірою обумовлено тим, що зловживання владою або службовим становищем є
загальною нормою відносно багатьох складів злочинів, розташованих у різних
розділах Особливої частини КК України.
Тобто для того, щоб кваліфікувати діяння, необхідно послідовно відмежувати
кожну ознаку вчиненого діяння від ознак інших, суміжних злочинів. Можна
сказати, що розмежування злочинів є зворотною стороною кваліфікації [126,
С.126]
У теорії й на практиці застосування кримінального закону одним із найбільш
складних питань було і залишається питання про відмежування зловживання владою
або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень. За
даними опитування працівників правоохоронних органів, для 28 % з них ця
проблема викликає труднощі. Спробуємо визначити деякі шляхи до її вирішення.
Так, якщо проаналізувати склад злочину, передбаченого ст.365 КК України, можна
дійти висновку, що цей злочин також посягає на той самий об’єкт, що і
зловживання владою або службовим становищем, з чим погоджуються значна
кількість учених-криміналістів [157, С.954; 159, С.723; 240, С.571-572].
Перевищення влади або службових повноважень також заподіює істотну шкоду,
вчиняється тільки службовою особою, відноситься до умисних злочинів.
Відсутність мотивів в якості конструктивної ознаки даного злочину навряд
допоможе відмежувати його від зловживання владою або службовим становищем,
оскільки в підрозділі 1.4. вже було доведено, що їх існування в складі злочину,
передбаченого ст.364 КК України є зайвим і на кваліфікацію не впливає. Отже
вважається, що основною ознакою, за якою слід проводити відмежування
зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових
повноважень є така ознака об’єктивної сторони як діяння.
Так, у ч.1 ст.365 КК України діяння у складі цього злочину характеризується як
„...вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи
повноважень...”[123]. Зловживання владою або службовим становищем, як уже
зазначалось, характеризується тим, що при його вчиненні службова особа діє в
межах своєї компетенції [263, С.180]. Отже, саме вихід чи невихід за межі
компетенції має слугувати головним критерієм відмежування зловживання владою
або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень.
Верховний Суд України також підтримує дану позицію. Так, у п.5 постанови „Про
судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень” від
26 грудня 2003 р. №15 він дав рекомендації щодо відмежування перевищення влади
або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем.
Відповідно до них, основним критерієм розмежування даних злочинів є те, що при
зловживанні владою або службовим становищем „службова особа незаконно, всупереч
інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження.
Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:
а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства
чи службової особи іншого відомства;
б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з
особливого дозволу, або з дотриманням особливого порядку, за відсутності цих
умов;
в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;
г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти” [192].
Однак, на нашу думку, дані роз’яснення не є чіткими та однозначними. Так, при
вчиненні будь-якого злочину у сфері службової діяльності службова особа
незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і
повноваження, що визнають теоретики у галузі кримінального права [157, С.840].
А всі чотири пункти, що визначають, які дії службових осіб слід кваліфікувати
як перевищення влади або службових повноважень, майже не відрізняються від тих,
що були у попередній постанові Пленуму Верховного Суду „Про судову практику в
справах про перевищення влади або посадових повноважень” від 27 грудня 1985 р.
№12 [191]. Це означає, що, незважаючи на наявні роз’яснення, органи досудового
слідства та суди допускатимуть помилки в оцінці відповідних діянь службових
осіб, аналогічні тим, яких вони припускались до прийняття чинної постанови
Пленуму Верховного Суду України.
Наприклад, Є. було засуджено Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ч.2
ст.165 КК України 1960 р. за те, що перебуваючи на посаді голови ГЕК „Дніпро”
м.Запоріжжя, він без обов’язкового затвердження на загальних зборах членів ГЕК,
призначив на посаду головного бухгалтера ГЕК дружину свого товариша С., яка не
мала відповідної кваліфікації, а також без обов’язкової згоди загальних зборів
членів ГЕК підвищив їй ставку заробітної плати зі 160 до 180 гривень, після
чого, внаслідок некомпетентності С. як головного бухгалтера, ГЕК „Дніпро” було
завдано матеріальних збитків на суму 2660 гривень, що становило істотну шкоду.
Своїми діями Є. умисно порушив п.6.3. статуту ГЕК „Дніпро”: „до виключної
компетенції загальних зборів членів кооперативу відноситься: затвердження штату
працівників, що обслуговують кооператив, вирішення питань оплати їх праці”
[19].
Як бачимо, в діях Є. присутній явний вихід за межі своєї компетенції, оскільки
навряд чи він не знав кола своїх повноважень, а знаючи їх — очевидно і
беззаперечно перевищив. Це підтверджував також і підпункт „б” ч.2 п.4 постанови
- Київ+380960830922