РОЗДІЛ 2
КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНІ ОЗНАКИ СУЧАСНОГО ДИСКУРСУ ПРЕСИ ІСПАНІЇ
Процедурне подання інформації в сучасному дискурсі преси Іспанії унаочнює
процеси переміщення смислів у сферу візуально-образного конструювання
референтної ситуації через установлення та перегрупування концептів, створення
нових інформаційних проекцій на окреслення ситуацій соціально спрямованої дії
внаслідок активації симетричних когнітивних патернів, що зумовлюють прирощення
інформації в дискурсі.
Взаємодія прагматичного аспекту з соціальним полягає у плануванні впливу на
адресата як члена соціуму й передбачає застосування оптимальних
лінгвокогнітивних стратегій задля досягнення перлокутивного ефекту в дійовому,
динамічному контексті трансформації смислу висловлення з понятійної сфери у
сферу дискурсу комунікантів. Цілісність дискурсу преси визначається диспозицією
соціально та ідеологічно значущих елементів тексту у відповідності з суспільно
прийнятою традицією, внаслідок чого “трансформація ідеї в слово”, тобто процес
породження тексту, зумовлюється створенням концептуального аналогу тексту
(сценарієм) та його вербалізацією в дискурсі.
Прагматичну функцію інформування в сучасному дискурсі преси Іспанії розглядаємо
як розширення / поглиблення / зміну існуючого у адресата знання зв’язків і
відношень об’єктивного світу, створення нового концептуального простору
осмислення реальності на підставі дискурсивної номінації. Дискурсивне означення
суспільно значущих референтних ситуацій у сучасному дискурсі преси Іспанії
відбувається засобом установлення евалюативних відповідників означеного
(реальних подій / суб’єктів / об’єктів), що спричиняє корекцію аксіологічних
параметрів задля створення нових інформаційних проекцій навколишньої
дійсності.
2.1. Інформація – основний когнітивний складник сучасного дискурсу преси
Іспанії
У когнітивній психології інформація розглядається як об’єктивна міра складності
структур [174, c. 6; 194, с. 34]. Дослідники обґрунтовують тезу про те, що
передаючи різноманіття від одного об’єкта до іншого, інформація створює в живих
системах “відбиток”, тією чи іншою мірою ізоморфний оригіналові: в мозку людини
такий відбиток набуває вигляду когнітивного патерну (англ. pattern –
“викрійка”, “візерунок”) [174, c. 26-31]. Тобто, структурованість енергетичного
потоку створює інформаційний “зразок” речі, її інформаційну проекцію, що
розповсюджується в просторі (від джерела до реципієнта інформації) та є
невичерпним [248, c. 123]. За визначенням, інформаційний обмін завжди
асиметричний, оскільки передбачає переміщення інформації від об’єкта з більшою
інформаційною ємністю до об’єкта з меншою [248, c. 12].
У сфері сучасних лінгвістичних досліджень (семіотичний напрямок лінгвістичної
теорії тексту та комунікації) інформативність визначається як
текстово-дискурсивна категорія, що відображає взаємодію всіх рівнів дискурсу,
забезпечуючи інформаційний баланс інтерактивності адресанта й адресатів на
основі тексту [180, с. 209]. Різні підходи до комунікації відзначають загальний
вплив тексту в аспекті відображення ним соціально значущих еталонів, загальної
налаштованості на продукування важливої для реципієнта інформації, а також в
аспекті врахування особливостей механізмів сприйняття та розподілу уваги
адресата на різних рівнях подання інформації (динамічність, змістовність,
структурне оформлення, експресивну наснаженість тощо) [173, с. 234].
О.П.Воробйова вважає інформативність текстоформуючою категорією, порівнюючи її
з семантичним простором дискурсу як співвіднесенням цілісного референта,
соціального комунікативного контексту текстопородження й текстосприйняття з
інтегрованістю семантичних, прагматичних і синтаксичних особливостей
висловлень, що утворюють текст [53, c. 51]. За І.Р.Гальперіним,
змістовно-концептуальна інформація є вираженням інформативності як установлення
відношень між об’єктами (явищами), причиново-наслідкових зв’язків між ними,
їхньої оцінки в соціальному контексті з погляду адресанта і корелює зі
змістовно-фактуальною інформацією, що повідомляє про факти, події, явища,
процеси і є легшою для декодування адресатом [56, с. 24-25]. Т.М.Дрідзе
розмежовує первинну й вторинну інформативність тексту. Первинна інформативність
відображає уявлення про цілеспрямованість і вмотивованість тексту, які
органічно випливають із комунікативних намірів автора, ієрархічності
змістово-смислової структури, підпорядкування меті повідомлення та визначених
якісно новим станом мовних елементів, що виникає на основі текстових зв’язків.
Вторинна інформативність тексту передбачає існування компонентів, які можуть
надавати реципієнту свідчення, не пов’язані з комунікативним наміром адресанта
[79, с. 255].
Варіювання значень у cучасному дискурсі преси Іспанії, оперування смисловим
полем (з боку адресанта – для реалізації мети спілкування, а з боку адресата –
для задоволення потреби в отриманні інформації) спричиняють виникнення
додаткових смислів (щодо мотиву адресанта) і корекції основного смислу (з
позицій сприйняття газетного тексту адресатом), декодування яких є процесом (на
рівні спрямування діяльності адресата) і результатом (через зміни в його
поведінці й / або мисленні). З психолінгвістичного боку, відсутність повної
тотожності інформації, що створюється та сприймається, не означає збільшення
інформації при сприйнятті – між двома інформаційними просторами адресанта й
адресата існує інформаційний баланс, заснований на їх перетині, більшому чи
меншому в залежності від правильності обраних стратегій інтерактивності [129,
с. 256]. Успіх “п
- Київ+380960830922