РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОГРАМОВАНОГО РОЗВИТКУ В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ
2.1. Особливості використання системного підходу до формування місцевих програм
Масштаби і темпи економічних, соціальних і політичних процесів в сучасному
світі, демократичні перетворення в Україні, їх вплив на людину і її екологічне
середовище ставлять перед системою програмування якісно нові складні проблеми.
Так, розроблення місцевих програм економічного і соціального розвитку має
забезпечувати координацію діяльності органів виконавчої влади й ОМС, реалізацію
принципу рівності, який полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів
місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм власності.
Потрібен комплексний аналіз і передбачення цих динамічних, взаємозв'язаних
процесів з тим, щоб направити їх розвиток на користь як територіальної громади,
так і суспільства в цілому. Разом з тим вирішення багатьох завдань місцевого
розвитку все більше переростає визначені межі і набуває регіонального,
міжрегіонального і навіть міжнародного характеру - за значенням та обсягом
інформації, що використовується, за масштабом наслідків ухвалених управлінських
рішень і частково за самими процесами ухвалення цих рішень [1].
Які б сторони суспільного життя не зачіпали ті або інші завдання з реалізації
програмованого підходу, всі вони врешті-решт пов'язані з соціально-економічними
процесами. Наявні місцеві ресурси і їх розподіл обумовлюють напрями
територіального розвитку. З другого боку, цей розвиток змінює можливості
використання наявних місцевих ресурсів, їх обсяг і структуру, впливає на умови
життєдіяльності територіальних громад, виробництво товарів і надання послуг.
Тому в центрі нашої уваги знаходитиметься система програмованого
територіального розвитку. Проте багато тез підрозділу мають загальний характер
і можуть застосовуватись до багатьох завдань і процесів державного
прогнозування та розроблення програм соціально-економічного розвитку України.
Ця спільність і визначається сутністю системного аналізу.
Аналіз літературних джерел [10,15,20,38,39,141] свідчить, що системний підхід
до розроблення програм соціально-економічного розвитку на регіональному та
місцевому рівнях має базуватися на певних наукових принципах (рис.2.1.).
Рис.2.1. Принципи розроблення програм соціально-економічного розвитку на
регіональному та місцевому рівнях
Принцип подвійного розгляду. Розроблення програм соціального і економічного
розвитку повинно розглядатись з двох точок зору - як підсистема управління
територіальним розвитком в цілому і як відносно ізольована інформаційна
система. Це дозволяє визначити і сумістити дві групи критеріїв оцінки системи
розроблення програм. "Зовнішні" критерії визначають якість програмного підходу,
тобто виходу, результату дії системи програмування; "внутрішні" -
характеризують якість самих інформаційних процесів розробки програми. Звідси
необхідність побудови і поєднання двох типів моделей - об'єктів програмування
(соціально-економічних моделей) і процесів програмування (інформаційних
моделей).
Принцип необхідної різноманітності. Між об'єктом і блоком програмування повинна
існувати певна відповідність - чим ближче різноманітність (число визначених
станів) блоку до різноманітності об'єкту, тим краще блок програмування виконає
свої функції. Цей принцип важливий і для визначення ступеня подібності моделей.
Із збільшенням складності соціальної та виробничої інфраструктури на певній
території і її середовища, суттєво зростає різноманітність об'єктів
програмування і потоків інформації, які повинен переробити блок програмування.
Отже, збільшиться і різноманітність, "пропускна спроможність" цього блоку.
Інформаційна система програмування територіального розвитку справляється із
зростанням різноманітності, вдосконаленням своєї внутрішньої структури
(зокрема, розвитком ієрархії програмування) і „відповідною агрегацією"
зовнішніх даних про соціальну та виробничу інфраструктуру на певній території і
її середовищем (за рівнями ієрархії).
Принцип зовнішнього доповнення. Проте система управління (та програмування)
територіальним розвитком ніколи не зможе повністю охопити своєю різноманітністю
різноманітність об'єктів. Неповноту опису об'єктів доповнюють моделі
вірогідності, головним чином оцінки, і управлінські рішення, ухвалені ОМС.
Соціально-економічна територіальна система в цілому - (як і її підсистема) може
бути представлена як перетин суперсистем ресурсів і територіальної громади
(обўєднання територіальних громад), (рис. 2.2).
На вході соціально-економічної територіальної системи знаходяться природні
ресурси: - на виході - "ТГ":.
Рис. 2.2. Узагальнена схема соціально-економічної територіальної системи
Соціально-економічна територіальна система виступає як перетворювач ресурсів в
продукцію та послуги, придатні для споживання членами територіальної громади.
Причому люди в даних процесах беруть участь в подвійній ролі: як трудові
ресурси, тобто частина суперсистеми ресурсів, і як споживачі, тобто частина
громадської суперсистеми.
Головний процес перетворення відображається потоком Проте все більше значення
набуває потік тобто зворотна дія соціально-економічної діяльності на природне
середовище. В потоці все значнішими стають інформаційні перетворення - наукові
дослідження і методологічні розробки, які збагатили суспільство новими знаннями
і дозволяють повніше використовувати наявні можливості та природне середовище
[87,133].
Результати визначення та обґрунтування складових удосконалення діяльності за
напрямами, реалізовані в програмі соціального та економічного розвитку, мають
відображати вимоги територіал
- Київ+380960830922