РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика клінічного матеріалу
Робота виконана в Інституті загальної та невідкладної хірургії АМН України.
За період з 1994 до 2005 року під спостереженням перебувало 115 хворих, у яких
після операцій на органах черевної порожнини виник післяопераційний панкреатит.
Вік пацієнтів від 20 до 80 років (середній вік становив 46 ± 2 років) з них 68
чоловіків та 47 жінок. Хворі були розподілені на дві групи. У першу (основну)
групу ввійшло 55 (47,8%) пацієнтів (37 чоловіків і 18 жінок, середній вік 47 ±
3 років). Цим хворим застосовувався розроблений нами підхід до профілактики,
прогнозування та лікування післяопераційного панкреатиту.
До складу другої групи (порівняння) ввійшло 60 (52,2%) хворих (42 чоловіків і
18 жінок, середній вік 48 ± 2 років), яким застосовувався традиційний
лікувально-профілактичний комплекс заходів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих за віком і статтю
Досліджувані
групи
Середній вік хворих
(M+m)
Стать хворих
Чоловіків
Жінок
Абс. число
Абс. число
Основна (n=55)
47±3
37
67,3
18
32,7
Порівняння (n=60)
48±2
42
70
18
30
2.2. Методи дослідження
Хворі включалися в дослідження після обстеження й одержання згоди на проведення
діагностичних і лікувальних маніпуляцій, передбачених протоколом. Критеріями
включення були: а)поява клініки післяопераційного панкреатиту після операцій на
органах черевної порожнини; б)відсутність супутніх захворювань, що могли б
вплинути на лабораторні показники (хронічні захворювання печінки, нирок, легень
і т.д.). При опитуванні хворого з'ясовували характер больового синдрому,
наявність нудоти, блювоти. Збирали анамнез життя. Фізикальне обстеження
починали з огляду хворого: визначали забарвлення, температуру, вологість
шкірних покровів, наявність серцево-судинних порушень.
Пальпаторно визначали локалізацію больового синдрому, напругу м'язів черевної
стінки, симптоми подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, Раздольського,
Воскресенського та інші); проводили перкусію, аускультацію легень і серця,
вимір артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, частоти дихальних рухів.
Через венозний доступ робили забір крові для визначення біохімічних показників.
Активність Т-амілази г/годхл у сироватці крові, визначали уніфікованим
амілокластичним методом стійким крохмальним субстратом за Caraway W. T.
(1954).
Порядок використання інструментальних методів дослідження включав такі етапи:
1)оглядова рентгенографія органів черевної порожнини; 2)ультразвукове
дослідження органів черевної порожнини, 3)ангіографічне дослідження.
Рентгенологічне дослідження
Суттєву допомогу у постановці діагнозу післяопераційний панкреатит надає
рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини. Ранніми непрямими
ознаками гострого післяопераційного панкреатиту вважали: а)високе стояння і
обмежена рухливість лівого купола діафрагми; б) поява реактивного випоту в
плевральній порожнині; в) наявність тіні ущільненої і збільшеної підшлункової
залози. При формуванні абсцесу або нориці з'являється чіткий горизонтальний
рівень поза межами шлунково-кишкового тракту. Крім оглядової рентгенографії,
інші рентгенологічні методи, які застосовуються для діагностики гострого
панкреатиту (контрастне дослідження шлунку і дванадцятипалої кишки, жовчних
шляхів, ретроградна панкреатографія), не використовувались. Оскільки в
післяопераційний період їх виконати практично неможливо, вони не мають великого
практичного значення через те, що ревізія органів панкреатодуоденальної зони
проводиться під час операції.
Ультразвукове дослідження
Обстеження проводили на ультрасонографі “Sonoline - SL” (фірми “Siemens”,
Німеччина) за допомогою механічного датчика 3,5 Мгц. Застосовували класичні
варіанти сканування (поздовжнє, поперечне, порожнинне, сканування в
епігастральній ділянці). У підшлунковій залозі вимірювали поперечний розмір
голівки, тіла і хвоста. Діагностичними ознаками післяопераційного панкреатиту
були: зміна ехогенності тканин органу, скупчення рідини, збільшення розмірів
залози, відсутність меж між тканиною підшлункової залози і селезінковою веною,
наявність передаточної пульсації на весь орган з боку аорти.
Ангіографічне дослідження
У діагностиці і лікуванні підшлункової залози використовували метод селективної
катетеризації черевного стовбура за методикою Сельдінгера в 17 хворих.
Ангіографічними ознаками набрякової форми післяопераційного панкреатиту, яка
спостерігалась у 10 (58,8%) хворих, були гіперваскулярізація, рясне
просочування контрастною речовиною паренхіми залози, збільшення тіні залози,
дугоподібне відхилення селезінкової артерії. У 5 (29,4%) хворих з деструктивною
формою панкреатиту спостерігався обрив артеріальних стовбурів внаслідок повного
їх тромбозу, гіперваскулярізація, оклюзія дрібних артеріальних гілок,
нечіткість контурів залози. Результати дослідження виявились неінформативними у
2 (11,8%) хворих у зв’язку з технічними труднощами канюлювання судин через
анатомічні особливості їх будови.
Імуно-лабораторні дослідження
Дослідження показників імунітету, ендогенної інтоксикації виконувалися на базі
імунологічної лабораторії Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН
України.
Перше дослідження показників імунної системи проводилось до оперативного
втручання, друге Ї впродовж першої доби післяопераційного періоду, третє Ї на 5
добу, четверте Ї на 10 день після операції.
Поряд з визначенням загальної кількості лейкоцитів і популяційного складу
клітин крові (формули крові), швидкості осідання еритроцитів і імунологічних
тестів І рівня (титр імуноглобулінів класів А, G, М) у робо
- Київ+380960830922