РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ НЕПОВНОЛІТНЬОГО, ЯКИЙ ВЧИНЯЄ ЗЛОЧИНИ У
СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ
2.1. Поняття особи неповнолітнього, який вчиняє злочини у сфері обігу
наркотичних засобів
У час політичних, економічних та демографічних перетворень в українському
суспільстві мають місце значні зміни у злочинному середовищі неповнолітніх.
Станом на 1 січня 2004 року в Україні кількість осіб віком від 14 до 18 років
становила 3029636 осіб (становм на 1 жовтня 2007 року – близько 3 мільйонів), з
них 33305 осіб, які вчинили злочини (відповідно у 2003 році 27451
неповнолітніх). У свою чергу, лише за І півріччя 2007 року кожний четвертий
підліток учинив злочин у віці 14-15 років (2,5 тис.). Крім того, за аналізом
роботи судів загальної юрисдикції у І півріччі 2007 року 57,2 тис.
неповнолітніх перебувала на профілактичному та превентивному обліку в
підрозділах КМСД, з яких не навчалися та не працювали 21,3 % неповнолітніх.
Взаємозв’язок соціальних, економічних, психологічних та правових факторів не
викликає сумніву, а їх вивчення і подальше використання отриманих результатів у
практиці є безперечним аргументом для попередження вищевказаних негативних
процесів. У зв’язку з цим виникає необхідність вивчення особи неповнолітнього
як важливого елементу кримінологічної характеристики злочинів у сфері обігу
наркотичних засобів.
Протягом багатьох років дослідження поведінки осіб неповнолітніх, які вчинюють
злочини, їх соціально-демографічних, морально-психологічних та
кримінально-правових характеристик викликає значний науковий інтерес серед
вчених різної галузевої спрямованості.
Важливим елементом кримінологічної характеристики особи неповнолітнього є дані,
що стосуються особи злочинця та мають суттєве значення для джерел
кримінологічної інформації. В.А. Мисливий вказує: „Якщо у кримінальному праві
суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого за
кримінальним законом може наставати кримінальна відповідальність, а
криміналістика вивчає якості суб’єкта для вирішення завдань розкриття і
розслідування злочинів, що відбувається протягом досудового слідства і
здійснення правосуддя, то кримінологічна характеристика вивчає особу злочинця,
що дозволяє визначити їх типологічні риси злочинців, які вчинюють злочини у
певній сфері“ [75, с. 196-197].
У сучасній кримінологічній теорії підходи до визначення поняття “особа
злочинця” дещо змінилися. Так, І.М. Даньшин визначає її як сукупність істотних
та стійких соціальних ознак і соціально обумовлених біопсихологічних
особливостей індивіда, які об’єктивно реалізуються у вчиненому конкретному
злочині (злочинах) під вирішальним впливом негативних обставин зовнішнього
середовища, і надають діянню винного характеру суспільної небезпеки, у зв’язку
з чим ця особа і притягується до кримінальної відповідальності [45, с. 109].
У кримінології існує декілька підходів до визначення ознак особи злочинця. Так,
Є.С. Жигарєв пропонує вивчати особу злочинця із соціально-типологічного та
соціально-рольового підходів. У першому випадку маються на увазі сформовані
якості особи, що є результатом її формування та діяльності. За домопогою такого
підходу можливо визначити яку саме особу формують певні обставини, до яких
соціальних позицій особа готова та в яких типових ситуаціях повинна долати
перепони і вирішувати конфлікти. У другому випадку – щодо характеристики
соціально-рольового підходу важливо визначити соціально-демографічні
особливості, особисті якості неповнолітнього, який вчинив злочин, правова та
моральна свідомість, нервово-психічні якості тощо [91, с. 11-14].
В.Д. Воднік, В.В. Голіна, В.П. Ємельянов особистістю неповнолітнього злочинця
визначають „суспільно небезпечного підлітка із соціально-психологічними та
морально-правовими дефектами свідомості, який в умовах конкретної життєвої
ситуації вчинив злочин” [76, с. 42.].
А.П. Закалюк, розмежовуючи поняття „особа” та „особистість” визначає „особу” як
образ (обличчя) людини, яким вона постає у суспільних відносинах, яким її
сприймають учасники цих відносин суспільної активності та діяльності [77,
с. 235].
Бурлаков В.М. відповідно до матеріалістичного підходу особистість злочинця
визначає як утворення, сутність якого становлять соціальні якості людини [78,
с. 10].
Наша наукова позиція базується на тому, що при дослідженні кримінологічної
характеристики неповнолітнього, який вчинив злочини у сфері наркообігу,
доцільно вести мову про особу неповнолітнього, який вчинює наркозлочини.
Комплексне кримінологічне дослідження особи злочинця, її типологізації та
структури сприяє розробці дієвого механізму превентивних заходів. Визначення
поняття „особа неповнолітнього, який вчиняє злочини у сфері обігу наркотичних
засобів”, сприятиме з'ясуванню особливостей таких осіб.
Вивчаючи особу неповнолітнього, який вживає наркотичні засоби, важливо
досліджувати й умови формування його особистості. Так, С.В. Гончар акцентує
увагу на 43 теоріях причинності виникнення наркоманії, визначених Артуром
Соларцом. Домінуючою причиною визнається спадковий фактор, що визначає
схильність до наркоманії, а зв’язок злочинності та наркоманії тісно
переплітається з конфліктами, що виникають у процесі соціалізації
неповнолітнього. З цього випливає, що специфічними якостями особи
неповнолітнього, який вживає наркотичні засоби, є, наприклад, необхідність
належати до будь-якої субкультури, відсутність почуття відповідальності та сили
волі, цікавість та бажання відчути раніше незнайомі почуття [80, с. 54-55].
Якщо тлума
- Київ+380960830922