Розділ 2
Практика кримінально-правової охорони лісу та проблеми удосконалення законодавства
2.1. Практика кримінально-правової охорони лісу
Феномен практики кримінально-правової охорони лісу є багатоманітним за змістом і різновекторним у своєму цільовому призначенні. Саме вказаний аспект права є найдійовішим способом збереження лісу як компонента природи. При цьому всі інші юридичні засоби лісоохоронної діяльності не є самодостатніми з огляду на потенційну можливість настання вищої форми правової відповідальності. З іншого боку, зазначена практична діяльність неодмінно залишається тим критеріальним надбанням, на основі якого відбувається безперервний процес оновлення правової системи.
Особливістю сучасного етапу правової охорони лісу є формування умов для розширення самої структури органів, задіяних у вирішенні цієї загальнонародної проблеми.
Виходячи з їх традиційного поділу на: 1) суб'єкти власності; 2) громадські організації; 3) правоохоронні органи, зрозуміло, що зазначена тенденція стосується лише перших двох інституційних утворень. Однак, розглядаючи діяльність суб'єктів власності, необхідно мати на увазі ту обставину, що ліс залишається де-факто сферою розпорядження переважно державних органів, які виконують свої функції від імені її основного власника - народу. Іншим суб'єктом лісокористування, розпорядження й охорони є колективні підприємства, у тому числі й сільськогосподарського профілю (колишні КСП, ліквідовані Указом Президента України №1529/99 від 3 грудня 1999 р. [13, 23-24], власність яких на лісові ресурси фактично не є довічною й цілковитою. В стадії потенційного розгортання перебувають приватні власники на ліс. Легітимізація їх діяльності залишається предметом гострих дискусій, які не в останню чергу визначають життєвий тонус суспільного організму.
Отже, аналіз зазначеної вище проблеми почнемо з узагальнення системи організації управлінських, відновлювальних, охоронних та інших функцій державних інститутів.
Загальне управління в цих напрямках здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України.
Які ж структури належать до спеціально уповноважених державних органів лісового господарства? Згідно зі ст. 24 Лісового кодексу, ними є: Міністерство лісового господарства України та його органи на місцях [12, ст. 24].
Але з часу прийняття Лісового кодексу України відбулися деякі зміни. Зараз Міністерства лісового господарства не існує. Замість нього Указом Президента України від 29.07.97 р. за номером 732/97 був створений Державний комітет лісового господарства України, який і став правонаступником міністерства. Державний комітет лісового господарства України є спеціально уповноваженим державним органом у галузі відтворення та підвищення продуктивності лісів, їх охорони й захисту, а також організації впорядкування та використання лісових ресурсів з метою задоволення потреб суспільства [28, 1-2].
Організаційна структура управління лісовим господарством базується на дволанковій системі: 1) Державний комітет - 2) державні лісогосподарські об'єднання - 3) обласні управління лісового господарства. Відповідними повноваженнями наділені також Мінагропром, Міноборони та інші міністерства та відомства. Так, у додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. №1180 "Питання Державного комітету лісового господарства України" затверджено перелік управлінь і відповідних підприємств, які входять до складу управлінь і, як буде показано нижче, до таких специфічних органів управління, якими є господарські об'єднання.
Так, Держкомлісгосп включає: 3 обласні управління лісового господарства, 22 державних лісогосподарських об'єднання, 244 держлісгоспів, 48 державних мисливських та 20 лісомисливських господарств, 5 природних заповідників, 15 лісопромислових, дорожньо-будівельних та інших підприємств, спеціалізоване лісозахисне підприємство [14, 1].
Функції управлінь, у тому числі й охоронні, розглянемо на прикладі "Положення про Чернівецьке обласне управління лісового господарства", яке було створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 21 липня 1992 року № 413 та наказу Державного комітету лісового господарства України від 17 листопада 1997 року № 109 [23, 2]. Так, слід відзначити, що управління у своїй діяльності керується чинним законодавством, постановами, декретами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, постановами, вказівками Держкомлісгоспу України та зазначеним Положенням. У межах своїх повноважень управління організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Так, п. 2 Положення дає перелік основних функцій управління, а саме:
* обласне управління лісового господарства здійснює функції державного управління і контролю в галузі охорони, захисту, використання й відтворення лісів, а також ведення мисливського господарства на території області і підпорядковується Державному комітету лісового господарства України в межах, визначених законодавством. У своїй діяльності співпрацює з державною обласною адміністрацією.
Обласне управління здійснює керівництво дорученими сферами управління, несе відповідальність за їх розвиток, координує діяльність підприємств, установ та організацій, що входять до його складу.
Для порівняння наведемо, зокрема, витяг із статуту Харківського державного лісогосподарського об'єднання. Згідно чинного законодавства, об'єднання засновується "державними лісогосподарськими підприємствами ,... та державним мисливським господарством "Печеніги", діє на державній власності й підпорядковується Державному Комітету лісового господарства України" [22, 2].
Об'єднання є юридичною особою, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку, ш