РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Клінічна характеристика обстежених хворих
Під спостереженням знаходилося 117 пацієнтів. Основну групу склали 77 хворих на
хронічну патологію кишечнику - хронічний коліт (ХК) чи синдром подразненої
кишки (СПК) в поєднанні з остеохондрозом хребта (ОХ). Групи зіставлення були
представлені пацієнтами з ізольованим перебігом ХК (11осіб) чи СПК (9 хворих)
та 20 хворими на ОХ. З метою отримання нормативних показників було обстежено 20
практично здорових осіб відповідного віку (контрольна група). Розподіл цих груп
за віком, статтю та тривалістю захворювання відповідав основній групі. Всього
під спостереженням знаходилось 28 чоловіків та 89 жінок віком від 32 до 68
років (середній вік 51,3+8,7 роки) (табл. 2.1.1).
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежених хворих за віком і статтю
Стать
Вік пацієнтів
до 40 років
40-50 років
50-60 років
понад 60 р.
жінки
7 (5,9%)
17 (14,5%)
34 (29,1%)
31 (26,5%)
чоловіки
3 (2,6%)
2 (1,7%)
11 (9,4%)
12 (10,3%)
Діагнози ХК та СПК виставлялися на підставі критеріїв діагностики відповідної
нозології (наказ № 271 МОЗ України від 13.06.05, Римські критерії ІІ) [195].
Моторно-евакуаторні розлади у хворих основної групи були розцінені як прояви
хронічного коліту (49 осіб) чи синдрому подразненої кишки (28 хворих).
Під час аналізу скарг пацієнтів основної групи виявлено, що провідними
клінічними симптомами були: абдомінальний біль, моторно-евакуаторні розлади,
порушення акту дефекації, зміни характеру калу, синдром кишкової диспепсії,
астеноневротичний синдром.
Абдомінальний біль спостерігався майже у всіх пацієнтів - 72 (93,5%); у 38
(49,3%) із них він був тривалим - 1 година та більше. На появу болю в першій
половині дня вказували 16 (20,8%) осіб, в другу - 32 (41,6%). Різний час
виникнення болю спостерігався у 29 (37,6%) пацієнтів.
Більше третини хворих (36,4%) відзначали зменшення болю після дефекації та
відходження газів, 6,5 % осіб - після прийому спазмолітиків, 5,2% - в разі дії
тепла, у 16,9% він зменшувався або зникав в лежачому положенні, в стані спокою;
у 28,6% - проходив самостійно. Біль у животі був переважно переймоподібний (29
осіб - 37,7%), ниючий (23 - 29,8%), пекучий (7 - 9,1%) або колючий (9 - 11,7%),
ріжучий (4 - 5,2%) або у вигляді почуття тяжкості, розпирання, дискомфорту в
животі – (5 -6,5%). Деякі відмінності больового синдрому мали місце у
пацієнтів, залежно від наявності органічної чи функціональної патології
кишечнику. Так 38% хворих на ХК та 3,7% з СПК відзначали провокування болю
порушенням режиму та характеру харчування; 8% осіб з ХК та 33,3% з СПК-
емоційним перевантаженням; 18% хворих ХК та 18,5% хворих СПК на тлі ОХ
вказували на появу больового синдрому після фізичного навантаження. Появу
абдомінального болю без наявної причини відзначали 25,9% пацієнтів із
функціональною патологією та 12% хворих з органічною патологією кишечнику. У
20,8% хворих болі супроводжувались покликами до дефекації, гуркотінням,
розпиранням у животі. Локалізація болю у хворих основної групи була різною:
ліва чи права клубові області (22,1%), навколопупкова ділянка (12,9%), за ходом
товстої кишки (44,2%), в декількох ділянках одразу (11,7%), рідше - в
мезогастральній області (2,6%); у 6,5% абдомінальний біль був відсутній, його
еквівалентом була тяжкість у животі (табл. 2.1.2).
Таблиця 2.1.2
Відмінність клінічних проявів захворювання в окремих групах хворих
Характеристика клінічного синдрому
Групи хворих
Основна група
ХК
СПК
Тривалість рецидивів
2-6 тижнів
1-2 тижні
1-3 тижні
Частота рецидивів (раз на рік)
2-10
3-4
3-5
Тривалий біль (% хворих)
86,4
54,5
55,6
Постійне існування скарг (%)
44,1
18,2
22,2
Провокування болю (%):
- фізичним навантаженням
- порушенням харчування
- стресом
- відсутність наявної причини
- наявність декількох факторів
- відсутність болю
18,2
27,2
16,9
16,9
14,3
6,5
63,6
9,1
9,1
18,2
11,1
11,1
55,6
11,1
11,1
Локалізація болю (%):
- дифузний, біль у декількох ділянках живота одночасно
- за ходом товстої кишки
- клубові ділянки
- навколопупкова ділянка
- середня частина та низ живота
- відсутність болю в животі
13
37,7
22,1
12,9
7,8
6,5
9,1
27,3
18,2
18,2
9,1
18,2
11,1
22,2
33,3
22,2
11,1
Таким чином, при порівнянні больового синдрому в групах хворих, залежно від
наявності чи відсутності супутнього ОХ, ми відзначили деякі особливості (табл.
2.1.2). По-перше, тривалий абдомінальний біль спостерігався частіше в основній
групі хворих, ніж у групі зіставлення. По-друге, біль у животі з’являвся
частіше, а тривалість рецидивів захворювання була довшою в основній групі
пацієнтів. По-третє, біль без чіткої локалізації частіше відзначали хворі з
поєднаною патологією. По- четверте, провокування болю фізичним навантаженням
було більш притаманне хворим із поєднаною патологією, ніж пацієнтам з
ізольованим ХК чи СПК.
Моторно-евакуаторні розлади мали місце у всіх пацієнтів основної групи: проноси
були притаманні 21 (27,3%) хворим, закрепи – 37 (48%); нестійкі випорожнення
відзначали 19 (24,7) пацієнтів. Порушення акту дефекації проявлялось у вигляді
відчуття неповного випорожнення, тенезмів, тривалого натужування; наявності
слизу в калі. На зміни характеру калу («кал вівці», рідкі, неоформлені
випорожнення) вказувала більшість (92,2%) хворих. 44,2% пацієнтів відзначали,
що порушення моторно-евакуаторної функції кишечника мали місце й в період
ремісії ХК та СПК.
Залежно від домінуючого клінічного синдрому, було виділено 3 основних варіанти
СПК (згідноз класифікацією E.Webera R.Mc.Calium, 1992): варіант із перевагою
діареї (9 осіб -
- Київ+380960830922