Ви є тут

Комплексне лікування гострої тонкокишкової непрохідності з використанням ранньої ентеральної терапії

Автор: 
Жданов Сергій Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U000793
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Матеріали та методи дослідження в експерименті
З метою оцінки впливу ранньої ентеральної терапії на мікробний біоценоз тонкої
і товстої кишки при ГТКН та для розробки і апробації нових схем лікування цього
захворювання в клініці, були проведені експериментальні дослідження.
Експериментальні дослідження проведені на базі акредитованого віварію (атестат
акредитації № 1239 від 13.10. 2003 р.) Вищого державного навчального закладу
України “Українська медична стоматологічна академія”. Тварини знаходились у
віварії, порядок проведення експерименту повністю відповідав “Загальним етичним
принципам експериментів на тваринах” (Перший національний конгрес з біоетики.
Київ, 2001), закону “Про захист тварин від жорстокого поводження” (Київ, 2006),
а також “Методичним рекомендаціям по представленню документації на лікарські
засоби у Фармакологічний комітет МОЗ України” (Київ, 1993).
Для експерименту використовували статевозрілих щурів-самців масою 180-200 г.
Тварини знаходилися у стандартних умовах при температурі приміщення 20-22о С
при відносній вологості 40-45%.
Неінгаляційний наркоз проводили шляхом внутрутрішньоочеревинного введення
тіопентала-натрію у дозі 40 мг/кг маси тіла тварини. Виведення тварин з
експерименту проводили шляхом передозування тіопентала-натрію.
Розподіл експериментальних тварин по групам дослідів представлений в табл..
2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл експериментальних тварин по групам дослідів
серії
кількість тварин
експериментальний вплив
показники, що вивчались
1 серія
(контрольна)
Загальнолабораторні та біохімічні показники, мікробний біоценоз тонкої і
товстої кишки
2 серія
(дослідна)
25
модель ГТКН
Загальнолабораторні та біохімічні показники, мікробний біоценоз тонкої кишки,
товстої кишки, перитонеального випоту
3 серія
(дослідна)
25
модель ГТКН
Вивчення термінів інфікування черевної порожнини шляхом транслокації мікрофлори
з тонкої кишки
4 серія
(дослідна)
25
модель ГТКН
Вивчення термінів інфікування черевної порожнини шляхом транслокації мікрофлори
з товстої кишки
5 серія
(дослідна)
модель ГТКН
Вивчення впливу пробіотиків на мікрофлору товстого кишечника
2.2. Моделювання гострої тонкокишкової непрохідності
Експериментальне моделювання гострої тонкокишкової непрохідності у лабораторних
щурів можливо виконати різними способами. Загально прийнятим та найбільш
адекватним до поставленої мети є спосіб С.А. Шалімова та співав. (1989)
моделювання гострої кишкової непрохідності, який включає перев’язку кишки
широкими смужками тканини у двох місцях.
Недоліком запропонованого способу моделювання є відсутність механізму дії на
кишку і брижу, що виникає при кишковій непрохідності і чітко простежується в
клініці, крім того перев’язка кишки смужками тканини без здавлення судин брижі
скоріше відповідає обтураційному механізму виникнення патології, більш
характерному при онкологічній патології. В перші шість годин при гострій
кишковій непрохідності відбувається порушення венозного відтоку, а потім вже
приєднується порушення артеріального кровопостачання, яке і призводить до
некрозу ділянки кишки. В зазначеному способі ці ланки патогенезу захворювання
не простежується.
Нами запропонований “Спосіб моделювання гострої тонкокишкової непрохідності”
(Патент України № 21676). В основу винаходу поставлено завдання створити спосіб
моделювання гострої тонкокишкової непрохідності шляхом удосконалення відомого,
досягти максимального відтворення патогенетичних ланок механізму перебігу
захворювання, яке без хірургічного лікування закінчується летально, і яке в
певній мірі можливо екстраполювати на перебіг цього захворювання у людини для
розробки нових технологій лікування.
Поставлене завдання вирішують створенням способу моделювання гострої
тонкокишкової непрохідності, що включає: оперативне втручання під
внутрішньоочеревинним тіопенталовим наркозом (40 мг на 1 кг маси тіла).
Виконували лапаротомію, в рану виводили петлю тонкої кишки, знаходили і
перев’язували одну з магістральних вен брижі. Кишку складали по типу
“двостволки”. Післяопераційну рану зашивали. Через 24 години під тіопенталовим
наркозом виконували релапаротомію. При ревізії в черевній порожнині велика
кількість геморагічного випоту з колібацилярним запахом. Петля кишки, на якій
була змодельована кишкова непрохідність темно-червоного, місцями чорного
кольору. Брижа просякнута кров’ю зі значним набряком. Виконано евтаназію
тварини шляхом передозування тіопенталу натрію. При патоморфологічному
дослідженні петлі кишки, на якій була змодельована кишкова непрохідність,
виявлено значний набряк підслизового шару зі значною геморагічною
інфільтрацією, яка була з ділянками повної стертості шарів стінки кишки з
вогнищами некрозу.
Таким чином, отримані в експерименті результати дозволяють використовувати цю
модель захворювання для проведення експериментальних досліджень, які направлені
на пошук нових методів діагностики і хірургічного лікування цієї складної
патології в клініці.
В першій серії дослідів (практично здорові тварини) ми вивчали
загальнолабораторні та біохімічні показники, мікробний біоценоз тонкої і
товстої кишки.
В другій серії дослідів вивчали загальнолабораторні та біохімічні показники,
мікробний біоценоз тонкої кишки, товстої кишки, перитонеального випоту при
відтворенні моделі ГТКН. Динаміку перебігу гострої тонкокишкової непрохідності
та термінів інфікування черевної порожнини проводили на 6, 9, 12, 18 та 24
години з моменту відтворення експериментальної моделі.
Вивчення термінів і шляхів інфікування черевної порожнини шляхом транслокації
мікро