РОЗДІЛ 2
УМОВИ І ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНОЇ І СТИХІЙНОЇ КІЛЬКОСТІ ОПАДІВ
2.1. Вплив основних кліматоутворювальних факторів на формування і просторово –
часовий розподіл НЯ та СГЯ
Розташування України у складних фізико–географічних умовах, на межі
циркуляційних систем помірних та субтропічних широт, зумовлює своєрідний вплив
основних кліматоутворювальних факторів на формування клімату, складний характер
атмосферних процесів та умов погоди, значну повторюваність різних атмосферних,
у тому числі і стихійних явищ погоди. Клімат, що сформувався в Україні, є
результатом взаємодії трьох кліматоутворювальних факторів: сонячної радіації,
циркуляції атмосфери та підстильної поверхні [8,137,138]. Вплив кожного з них
протягом року на різні показники клімату не рівнозначний, що спричиняє велику
різноманітність кліматичних умов на досліджуваній території.
2.1.1. Сонячна радіація та циркуляція атмосфери. Сонячна радіація. Першим і
дуже важливим чинником клімату є сонячна радіація. Від неї залежить зональність
у розподілі його клімату. Сонячна радіація надходить на верхню межу атмосфери
під різними кутами, залежно від географічної широти. Це обумовлює тривалість
дня і інтенсивність сонячного сяйва. Останні два чинники формують добовий і
сезонний хід метеовеличин. Величина прямої і сумарної сонячної радіації
протягом року змінюються відповідно до річного ходу висоти Сонця і тривалості
дня з мінімумом у грудні і максимумом у червні. При цьому величина сумарної
радіації збільшується від зими до літа у 5–6 разів [137]. Місячні і добові суми
прямої та сумарної радіації протягом року характеризуються широтним розподілом
по території, особливо взимку, за умов ясного неба: у грудні–січні різниця між
величиною сумарної радіації на півночі і півдні країни становить майже 60%. У
теплий період року широтний розподіл сонячної радіації порушується внаслідок
особливостей режиму хмарності окремих регіонів, на який у цей час істотно
впливає неоднорідність підстильної поверхні і термічні контрасти. Тривалість
сонячного сяйва на рівнинній території країни також збільшується з півночі на
південь, а у гірських районах – зростає з висотою. Цей розподіл порушується
наявністю хмарного покриву, зумовленого циркуляцією атмосфери, особливо у
перехідні сезони року. Найбільша тривалість сонячного сяйва в Україні
спостерігається у Криму і на узбережжях Чорного і Азовського морів (2150 –
2540год у середньому за рік), а найменша – на заході Полісся та Лісостепу
(1690–1850год). Найбільш сонячними є травень – серпень, а самим похмурим –
грудень, коли спостерігається найменша тривалість дня і найбільша ймовірність
похмурого неба. Протягом року найбільша мінливість тривалості сонячного сяйва
спостерігається влітку, а найменша – взимку. При цьому, влітку максимум
повторюваності сонячного сяйва відмічається з 10 до 13год, а взимку – після
полудня [137].
На температурний режим приземного шару атмосфери, процеси випаровування і
транспірації, макро– і мікрокліматичні особливості території значно впливає
радіаційний баланс. В Україні він, в цілому, додатний, але має свої особливості
у різних регіонах: у південному Степу і Криму додатний протягом усього року, в
Закарпатті, Карпатах і на сході – 10 місяців, на півночі, заході і в центрі –
8–9 місяців [137]. Для радіаційного балансу характерний річний хід з максимумом
(поглинається більше, ніж випромінюється) у літні і мінімумом (випромінюється
більше, ніж поглинається) у зимові місяці. У добовому ході радіаційний баланс,
зазвичай, додатний удень і від’ємний уночі, при цьому перехід через нульове
значення поділяє добу на дві частини з різними типами атмосферних процесів у
приземному шарі. При додатному радіаційному балансі встановлюється
нададіабатичний розподіл температури, який підсилює турбулентний обмін і
процеси випаровування, а при від’ємному – інверсія, за якої усі процеси волого
– і теплообміну послаблюються, спостерігається конденсація з утворенням роси,
туману, паморозі.
Сонячна радіація, циркуляція атмосфери та підстильна поверхня впливають на усі
кліматичні показники і, насамперед, на термічний режим, який характеризує
тепловий стан атмосфери, а також на термодинамічні процеси, що зумовлюють
утворення небезпечної і стихійної кількості опадів. Температура повітря є одним
із головних чинників, які впливають на процеси опадоутворення, їх
інтенсивність. Високі значення температури повітря у приземному шарі атмосфери
зумовлюють розвиток інтенсивної конвекції, горизонтальний розподіл температури
відображає зміну енергії повітряної маси, наявність горизонтальних градієнтів
температури повітря біля земної поверхні сприяє загостренню контрастів при
проходженні фронтальних розділів і тим самим викликає локальне загострення
інтенсивності процесів, яке призводить до значної кількості опадів. На
інтенсивність опадоутворюючих процесів впливає і адвекція температури.
[138,139].
Вплив кожного з кліматоутворюючих чинників на термічний режим атмосфери
протягом року нерівнозначний. У холодний період року термічний режим формується
під впливом циркуляції атмосфери і пов’язаної з нею адвекції повітря. Роль
сонячної радіації послаблюється внаслідок зменшення висоти Сонця, тривалості
дня, збільшення хмарності. У цей період переважаючий вплив повітряних мас із
Середземного та Чорного морів зумовлюють найвищі температури на півдні,
південному заході та заході країни. Із просуванням на схід і північний схід їх
вплив зменшується, частішають вторгнення з Азії та Арктики, тому тут
відмічається найнижча температура (середньосічневі температури на північному
сході країни від мінус 7 до мінус 80С,
- Київ+380960830922