РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ МІЩАН
2. 1. Магістратські урядовці: основні функції, права та привілеї
Магдебурзьке право було надане Переяславу в 1585 р [142, 284]. Поштовхом до
надання магдебурзького права було намагання міщан виокремитися в незалежну
групу в соціальному статусі та майновому стані. Статус міщан мав відповідати
устрою Речі Посполитої, у якій певний стан займав відповідну позицію в
соціальній ієрархії. Міщани були сталим станом населення з відповідними
правами, привілеями та обов’язками, а також юридично підпорядковувалися
магістрату, як становому органу самоуправління. Раніше міщанство безпосередньо
підпорядковувалося замковому або старостівському уряду на чолі якого перебував
староста, який призначався польським королем. Надання магдебурзького права
Переяславу мало позитивне значення для збільшення кількості населення та
загального економічного розвитку міста. Свідченням цього твердження є опис 1614
р., де зазначається: „Город Переяславъ. В нем мещанских послушных домов 300;
все они не дают никаких податей, кроме военной службы, которую каждый из нихъ
обязанъ отправлять конно съ оружіемъ съ своимъ старостой или его наместникомъ
[143, 567] ”. Таким чином, Переяслав, відроджуючись на давньоруському городищі,
тільки за 29 років економічно зміцнів, а його жителі могли виконувати
спеціальні військові повинності на випадок надзвичайних ситуацій. За Переписною
книгою 1666 року відомо, що в Переяславі було 274 двори [71, 204-209].
Правове становище міщан поступово змінюється під впливом Національної
революції, коли міста Лівобережжя звільняються від підпорядкування державцям
Речі Посполитої, згодом підпадаючи під протекцію Росії. Фактично міста почали
називатися в документах „государевими містами”, а практично підлягали як
царській, так і гетьманській владі [72, 138, 145], тому після Переяславської
угоди 1654 р. виникла загроза для міського населення виникла загроза втрати
привілеїв та вольностей [144, 7]. Магдебурзьке право опинилося в несприятливих
умовах посилення ролі центрального московського уряду і поступового обмеження
влади гетьмана [72, 148].
Незважаючи на підпорядкування гетьманському уряду, урядовці переяславського
магістрату, намагалися паралельно отримати також і підтвердження своїх
магдебурзьких прав від російських царів, оскільки виникла загроза втрати давніх
привілеїв. Міщанство Переяслава, як і решти міст Гетьманщини, що мали
магдебурзьку юрисдикцію, підпорядковувалося магістрату. В умовах нестійкого
політичного становища – до українсько-московських переговорів 1653 р. та після
них – місцеві козацькі урядовці, ППК намагалися підпорядкувати собі магістрат,
але Гетьманат прагнув відстоювати незалежність магістратських урядників від
полкових структур. Незважаючи на підтримку і захист гетьмана, міщани їдуть до
Москви. Гетьманські універсали повністю не гарантували захисту міщанства від
втручання в їхні справи переяславської старшини, оскільки в Переяславі, як і
більшості міст Лівобережжя, одночасно перебувало два уряди: цивільний та
військовий. Цивільний уряд у Переяславі представляв війт, а військовий –
полковник. Полкова старшина військового уряду нерідко порушувала права міщан,
обтяжуючи їх податками та різними повинностями [18, 23].
З метою підтвердження та збереження магдебурзьких прав за міщанами Переяслава
до Москви були послані в якості послів міські депутати з урядовців магістрату
[18, 8]. Уже 14 березня 1654 р. переяславська депутація подала московському
царю чолобитну суть якої зводилися до того, щоб цар підтвердив давні права
міщан, викладені в королівських привілеях, зокрема збереження за
магістратськими посадовцями доходів від промислів для функціонування бюджету
магістрату, а за рештою міщан – збереження вільного права на особисте
споживання харчової продукції: “… Молим, чтобы от вари и от сыченія медов, для
подтвержденія посаду, в казну посаду нашего шло по золотому и чтоб всякому
мещанину нашему вольно (было) для своей потребы пива сварить и на свой пожиток
обратить, а не торговать [18, 11] ”.
17 лютого 1654 р. депутація Переяслава подала лист Богдана Хмельницького до
царя Олексія Михайловича, у якому він звертався з проханням підтвердити
переяславським міщанам їх колишні права, привілеї, а також “свободы, которые
они имеют от древних князей и королей польских … и грамотами своими
государскими укрепить навеки [145, 5-8] ”. Із листа помітно, що міщанство
намагається зберегти свій старий статус та право міст на самоврядування
головним чином за допомогою санкціонованих царських грамот, проте при цьому
намагалися отримати підтвердження своїх прав гетьманськими універсалами.
Зокрема у своїх чолобитних міщани Переяслава віддали на підтвердження
московському уряду привілеї міст і цехів, отримані від королів Речі Посполитої.
Переяславські депутати намагалися повернути міські землеволодіння і прибутки,
що потрапили до козацької старшини, точніше: передмістя, городи, мостове з
побудованих міщанами мостів, податки з варіння пива і височування меду – та
просили надати їм пільги у відбуванні різних повинностей та сплаті податків.
Московський уряд загалом підтвердив усі міські привілеї: “Государь пожаловал, и
велел им на прежних их привилья дать свои государевы жалованые грамоты: бытии
во всем по прежним привелеям [146, 515]”. Невдовзі депутація подала цареві нову
чолобитну, просячи конкретніше зазначити, що передмістя з хатами та приміськими
городами повинні бути повернені місту, а також бажали отримати винятковий
привілей, який звільнив би місто від постачання підвід та утримання проїжджих
гінців та послів. Міщани Перея
- Київ+380960830922