РОЗДІЛ 2. ВІДБУДОВА МАШИНОБУДУВАННЯ - ПЕРШОЧЕРГОВА МЕТА ВІДРОДЖЕННЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Збитки народного господарства та його машинобудівної галузі внаслідок війни та окупації.
За час передвоєнних п'ятирічок Україна здобула величезних успіхів у розвитку економіки. В 1940 р. за виробничими потужностями республіка приблизно досягла рівня Франції, питома вага її промисловості становила 18,2% від союзної [2.238, 30]. У загальносоюзному народногосподарському балансі на неї припадало 50,5% вугілля, 64,7% - чавуну, 48,8% - сталі, 67,6% - залізної руди, 25,7% - електроенергії тощо [2.104, 17].
Із захопленням третім рейхом Польщі, а відтак і інших європейських країн та глобалізацією війни радянське керівництво вжило заходів до мілітаризації економіки країни. Уряд СРСР видає ряд постанов з розвитку оборонної промисловості: "Про реконструкцію діючих і будівництво нових авіаційних заводів" (1939 р.), "Про роботу Наркомату авіаційної промисловості" (1940 р.), "Про виробництво танків Т-34 в 1940 році" тощо [2.102, 100-101].
Напередодні Великої Вітчизняної війни розпочалося серійне виробництво нових типів воєнних літаків, освоєно виробництво танків
Т-34, КВ. Особливого значення надавалося виробництву артилерійського озброєння, у тому числі новітньої зброї - реактивних мінометів. Виконувалась велика програма розбудови військово-морських сил. Водночас збільшувались асигування на потреби оборони. Якщо в 1939 р. вони становили 25,5% бюджету, то на 1941 р. зросли до 43% [2.104, 17].
Завдяки вжитим радянським керівництвом заходам оборонна промисловість перетворилася на одну з найпередовіших галузей народного господарства країни. В цілому середньорічний темп приросту виробництва в оборонній індустрії СРСР утроє перевершував відповідний показник по промисловому виробництву. У червні 1941 р., частка продукції Наркомату оборони промисловості становила 22% валової продукції всієї промисловості [2.23, 129].
Серцевиною розвитку важкої індустрії та воєнно-промислового комплексу була машинобудівна індустрія. Завдяки прискоренному зростанню машинобудування Радянський Союз на кінець II п'ятирічки звільнився від іноземної залежності в цій галузі. У 1937 р. ввезення машин із-за кордону скоротилося до 0,9% проти 30,4% в 1927-1928 рр.[1.8.2, 2209, 6].
Вагомий внесок у цю справу робили машинобудівні заводи України, які давали понад 20% продукції загальносоюзного обсягу. Центром українського машинобудування був Харків. Питома вага харківської машинобудівної промисловості сягала 40% промисловості УРСР та 6% промисловості СРСР [1.15.1, 364, 12]. Так, у країні турбіни великих потужностей (понад 20 тис. кВт) виробляли тільки два заводи: Ленінградський "Електросила" та Харківський турбогенераторний ім.Кірова. Провідними підприємствами Харкова стали заводи № 183 та
№ 75. На них було створено передові конструкції таких машин, як танк
Т-34, танковий дизель "В-2", яким оснащувалися всі важкі і середні танки, трактор-тягач "Ворошиловець", паровоз "СО" ("Серго Орджонікідзе"). Потужним серійним літакобудівним заводом в Україні був Харківський завод № 135, який виробляв бомбардувальники СУ-2 (до 130 на місяць). Завод мав 81 тис. м? виробничих та допоміжних площ, 950 одиниць обладнання, 12 тис. чоловік робітників і службовців [1.1.2, 1118, 172].
Відомими на всю країну були харківські заводи "Червоний Жовтень" з виробництва врубових машин, верстатобудівні заводи ім.Молотова, "Гідропривод", "Електроверстат".
Центрами суднобудування вважалися заводи Миколаєва ( № 444,
№ 445, № 446) та Києва ( № 302, № 308 ), на яких будували лінкори, міноносці, крейсери, підводні човни, морські мисливці, буксири, виробляли судову апаратуру тощо. Київський завод "Арсенал" забезпечував Збройні Сили артилерійським озброєнням: гарматами, мінометами, кулеметами. Поряд з цим завод виробляв високопродуктивні токарні верстати власної марки "Червоноармієць".
Устаткування для металургійної, вугільної та енергетичної промисловості України виробляв Новокраматорський машинобудівний завод, потужність якого напередодні війни становила 40% продукції усіх підприємств Наркомату важкого машинобудування [2.21, 10]. Обладнання для хімічної та авіаційної промисловості постачали київські заводи "Більшовик", № 43 та ім.Артема, Запорізький № 24.
В одне з найбільших підприємств СРСР перетворився Ворошиловградський паровозобудівний завод ім.Жовтневої революції. Він випускав щороку 440 потужніх паровозів, які одержали на всесвітній виставці в Парижі (1937 р.) першу премію [2.21, 10]. Важливою галуззю розвинутого машинобудування України були заводи, що випускали устаткування для вугільних шахт: в Луганську - ім. О.Я.Пархоменка, в Донецьку - ім.XV-річчя ЛКСМУ, в Горлівці - ім.С.М.Кірова, в Харкові - "Світло шахтаря".
В механізації вугільного Донбасу велику роль відігравав Горлівський машинобудівний завод ім.Кірова, що постачав всім вугільним басейнам Радянського Союзу врубові машини, електросвердла, транспортери тощо. Його продукція користувалась великою популярністю не тільки в нашій країні, а й за її межами.
У 1940 р. в Україні діяло 599 машинобудівних підприємств, серед них 108 союзного підпорядкування, на яких працювало 623 тис. чол. [1.1.2, 3979, 11]. Цього ж року в Україні було вироблено 10438 тракторів, 7340 комбайнів, 2073 молотарок, 19782 траторних плуги та 10982 сівалок, 671 магістральний паровоз, 7283 вагони-гондоли, 1035 важких врубових машин, 10289 вибухобезпечних електромоторів (див. дод. А). Точну цифру кількості продукції, що вироблялася на замовлення ВПК СРСР, встановити неможливо, оскільки вона підлягала суворому засекречуванню. Взагалі, в народногосподарському комплексі радянської держави не було майже жодної галузі промисловості, яка б не забезпечувалася українськими машинобудівними підприємствами.
Друга світова та Велика Вітчизняна війни завдали величезних збитків зусиллям народів СРСР, що створювали могутню індустріальну державу. Під час евакуації 1941 р. на Схід було перебазовано найцінніше о
- Київ+380960830922