РОЗДІЛ 2
ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ І ШАХТАРІ УКРАЇНИ В ПЕРШІ РОКИ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1941 рр.)
2.1 Вугільна промисловість України в новій геополітичній ситуації
В обстановці Другої світової війни Радянське керівництво змушене було за допомогою інтенсивного розвитку важкої промисловості нарощувати свою економічну й оборонну міць. Провідна роль у цьому відводилася вугільній промисловості.
Україна разом із приєднаними західними землями після 17 вересня 1939р. займала площу 576,7 кв. км із населенням близько 48 млн. чоловік і за питомою вагою народногосподарського комплексу в масштабі СРСР міцно займала друге місце. Особливе значення в промисловому потенціалі Радянського Союзу мала вугільна промисловість України, зосереджена в Донецькому басейні. Для переконливості проілюструємо цей факт таблицею, що відображає ріст видобутку вугілля в Донбасі і його значення для СРСР у порівнянні з іншими вуглевидобувними регіонами країни з 1932 по 1940 рік (додаток А, таблиця А.1.) [89, с.5].
Як видно з таблиці, незважаючи на розвиток нових вугільних регіонів, Донбас, як і раніше, займав високі позиції. До початку третьої п'ятирічки 292 шахти басейну давали 57,4% всесоюзного видобутку мінерального палива.
Наскільки гостро стояла проблема пріоритетного розвитку вугільної промисловості СРСР в умовах Другої світової війни свідчить ставлення до цієї проблеми партійного і радянського керівництва країни. За короткий строк був прийнятий ряд основних документів, спрямованих на прискорений розвиток галузі.
Головним документом досліджуваного періоду були рішення XVIII з'їзду ВКП(б), що проходив 10-21 березня 1939р. у Москві. На з'їзді було відмічено, що нова війна стала фактом. Війна втягла у свою орбіту країни з населенням більше п'ятисот мільйонів чоловік. У цьому зв'язку Радянський Союз повинен був підвищувати бойову міць Червоної Армії і Військово-морського флоту за допомогою подальшого росту промислового потенціалу країни, "развить добычу угля до уровня, обеспечивающего не только покрытие текущих потребностей страны, но и создание хозяйственных запасов государственных резервов" [90]. У прийнятому на 1938-1942 рр. третьому п'ятилітньому плані передбачалося видобути 243 млн. тонн вугілля, з них на Україні 118,34 млн. тонн [91]. Для виконання рішень XVIII з'їзду ВКП(б) щодо розвитку вугільної промисловості країни ЦК ВКП(б) і РНК СРСР протягом 1939-1941рр. прийняли ряд документів, що конкретизували ситуацію. Так, 23 жовтня 1939р. ЦК ВКП(б) обговорив питання "Про партійно-масову роботу на шахтах вугільної промисловості Донбасу", 31 березня 1940р. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли спільну постанову "Про роботу вугільної промисловості Донбасу", а 6 жовтня 1940р. "Про переведення лав вугільних шахт Донбасу на двозмінну роботу з видобутку вугілля й одну ремонтну зміну". Питання вугільної галузі обговорювалися і на XVIII конференції ВКП(б), що проходила в Москві 15-20 лютого 1941р. [92].
Відповідно до існуючого в радянській системі порядку всі рішення вищих партійних і урядових органів обговорювалися на обласних конференціях, пленумах, партійно-господарських активах, зборах трудових колективів підприємств.
У листопаді 1939р. відбувся пленум Сталінського обкому КП(б)У, на якому були затверджені конкретні заходи щодо виконання постанови ЦК ВКП(б) "Про партійно-масову роботу на шахтах вугільної промисловості Донбасу" [93, арк.2-32]. У квітні 1940р. обком партії провів нараду парторгів, секретарів парткомів і завідувачів шахт, а потім партійно-господарський актив з обговорення постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про роботу вугільної промисловості Донбасу" [94]. До того ж Сталінський обком партії в 1940р. двічі розглядав цю ж проблему на своїх пленумах [95]. Аналогічні заходи були проведені і Ворошиловградським обкомом КП(б)У.
Значну увагу вугільній промисловості республіки приділив XV з'їзд КП(б)У, що відбувся у травні 1940р. Він зажадав ліквідувати в найкоротший термін відставання окремих галузей промисловості, насамперед вугільної [96, с.140-141].
Слід зазначити, що обговорення проблем вугільної промисловості у високих партійних і урядових інстанціях не було самоціллю. Вони припускали конкретні організаційні заходи, виділення коштів і матеріальних засобів, будівництво нових і реконструкцію старих шахт, упровадження нової техніки, вирішення кадрових проблем і соціальних питань у галузі.
У третій п'ятирічці уряд СРСР намітив протягом 1939-1942рр. розгорнути будівництво шахт і освоїти нові вугільні басейни Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану й України. З огляду на міжнародну обстановку, пропонувалося споруджувати, головним чином, шахти середньої і невеликої потужності, всіляко скорочуючи і прискорюючи терміни будівництва. Усього за п'ятирічку планувалося закласти нових шахт із загальним обсягом видобутку 170 млн. тонн вугілля, з них 157 шахт - на Україні з обсягом 58,8 млн. тонн [97, с.71].
В Україні будівництво нових шахт здійснював трест "Донбасшахтобуд", що у 1940р. освоїв 140 млн. карбованців. У 1939р. він не виконав програму будівництва, головним чином, через відсутність будівельних лісоматеріалів, щомісячна потреба яких досягала 2 000 вагонів. У кращому випадку трест одержував до 500-600 вагонів [98, арк. 1]. Однією з причин такого становища було невиконання своїх зобов'язань сибірськими заготівельниками. Щоб успішно вирішити проблему "лісового голоду", у лютому 1940р. Сталінський обком КП(б)У звернувся до секретаря ЦК КП(б)У Д.С. Коротченка з проханням надати допомогу тресту "Донецькшахтобуд", виділивши спеціальні лісосіки у Західній Україні й у Київській області. Для розробки лісових масивів трест зобов'язався механізувати лісоділянку тракторами, транспортом, пилками й іншими механізмами. Вжиття цього заходу значно поліпшило постачання тресту лісоматеріалами і сприяло більш успішній роботі шахтобудівельників у 1940р. Однак як і раніше бракувало будівельного лісу, покрівельних матеріалів, шибок, цвяхів. Це затримувало будівлю шахтних бункерів,
- Київ+380960830922