РОЗДІЛ 2
ВИНИКНЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ БІРЖОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
В УКРАЇНІ
У результаті проведення політики “воєнного комунізму” народне господарство
УРСР, одного з найбільш розвинутих у минулому регіонів колишньої Російської
імперії, було майже повністю зруйноване. Важливими чинниками проведення
політики “воєнного комунізму”, яка, безумовно, негативно вплинула на стан
економіки України, були як деякі об’єктивні (війна, іноземна інтервенція,
розруха), так і суб’єктивні чинники (очікування “світової революції” та бажання
підштовхнути її хоч би й ціною занепаду власної держави і швидко побудувати
нове, “безкласове комуністичне суспільство”). Тому, коли на Х з’їзді та Х
екстреній конференції РКП(б) (березень, травень 1921 р.) було проголошено про
перехід до нової економічної політики з обмеженим допущенням товарно-ринкових
відносин, деяким використанням приватного капіталу й ініціативи, це сприйнялося
дуже неоднозначно, перш за все у партійному середовищі. Запровадження нової
економічної політики нерідко пов'язують з повстанням матросів і робітників
Кронштадта, яке почалося 28 лютого 1921 р. і проходило під гаслами відновлення
вільної торгівлі та скасування комісарської диктатури.
Проте рішення про відмову від реквізиційного принципу у взаємовідносинах міста
і села визріло, як свідчить зіставлення подій, у січні 1921 р. У грудні 1920 р.
В.Ленін ще підписував декрети, які готували скасування державою
товарно-грошових відносин, а 4 лютого 1921 р. конференція робітників-металістів
у Москві прийняла після його доповіді резолюцію, в якій вимагалося замінити
продрозкладку натуральним податком. Першим документом Компартії, що стосувався
політики непу, були сформульовані В.Леніним на засіданні політбюро 8 лютого
1921 р. У них пропонувалося задовольнити бажання селян про заміну розкладки
хлібним податком, зменшити розмір податку в порівнянні з торішньою розкладкою і
дозволити використання селянами лишків продукції після сплати податку у
місцевому господарському обігу. На засіданні було сформовано комісію для
винесення цього питання на розгляд Х з'їзду РКП(б).
Комісія підготувала “Проект постанови ЦК про заміну розкладки натуральним
податком”, який було розіслано для обговорення у місцеві партійні організації.
27 лютого відбувся пленум ЦК КП(б)У. Більшість членів ЦК і запрошених зустріла
ідею скасування продрозкладки з неприємним подивом і не підтримала її
прийняття. Однак Х з'їзд РКП(б) 15 березня 1921 року все-таки затвердив
резолюцію “Про заміну розкладки натуральним податком”. Виходячи з рішень
з'їзду, надзвичайна сесія ВЦВК прийняла закон про заміну продрозкладки
податком, а Раднарком УСРР видав декрет про норми і розмір податку. Перед
селянами вперше відкрилася перспектива господарського освоєння одержаної землі.
У постанові з'їзду йшлося про те, щоб надати селянам можливість використати
надлишки продовольства в місцевому обігу, тобто продавати їх на сільських і
містечкових базарах. Однак усі розуміли, що фактично цим легалізується приватна
торгівля, яка раніше існувала підпільно.
Після з'їзду радянське керівництво продовжувало відчайдушні спроби налагодити
взаємодію дрібнотоварного селянського господарства з націоналізованою
промисловістю на позаринковій основі, шляхом товарообміну. Проведена
більшовиками у 1921 р. грандіозна товарообмінна кампанія наочно була задумана
як альтернатива ринку. Кампанія провалилася, тому що життя не визнало
проголошених програмою РКП(б) умоглядних комуністичних схем. Однак саме ці
заходи належить вважати початком переходу до непу, але не безпосереднім
переходом. У промові на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 р., де
вперше пролунав термін “нова економічна політика”, радянське керівництво
допустило можливість торгівлі не тільки в місцевому господарському обігу, але й
у масштабах усієї країни. На порядок денний було поставлено питання про
створення державної торгівлі, насамперед гуртової, регулювання приватної
торгівлі через банки, податкові та кредитні установи, оздоровлення на цій
основі грошового обігу.
Повернення правлячої партії обличчям до товарно-грошових відносин, легалізація
приватної торгівлі, зміцнення фінансів вивели з підпілля підприємницьку
діяльність. З'явилася т. зв. нова буржуазія – орендатори, маклери, комісіонери,
торговці-гуртовики, промисловці. Їх називали людьми непу, “непманами”. Однак,
як правило, “непмани” зображалися як спекулянти, котрі всіляко ускладнювали
поступальний розвиток народного господарства. Продовжуючи традицію,
започатковану економістами і публіцистами 1920-х, радянська історіографія до
згортання непу і згодом постійно пов'язувала їх діяльність з економічними
злочинами різних видів і форм. Відповідно до такого підходу зростання
державного сектора економіки у будь-якій галузі при зменшенні ролі інших
розцінювалось як досягнення.
Тому в Україні впровадження в життя заходів з обмеження розвитку приватного
підприємництва розпочалося досить складно. Значну частину населення республіки
та місцеві органи більшовицької партії охопила розгубленість. Вони щиро
повірили в комуністичні ідеали, боролися за них у період громадянської війни і
вважали політику “воєнного комунізму” правильною, найбільш оптимальною для
побудови нового ладу. Переважна більшість членів партії, особливо серед
керівного складу, вважала новий політико-економічний курс крахом революційних
завоювань. За роки громадянської війни вони призвичаїлися до
воєннокомуністичних методів управління народним господарством, оскільки останні
давали конкретні результати, а також відповідали основним принципам
- Київ+380960830922