РОЗДІЛ 2.
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ТА НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ С.ШЕЛУХІНА В ДОРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПЕРІОД
2.1. Формування суспільно-політичних поглядів та наукових інтересів
Сергій Павлович Шелухін народився 7 жовтня 1864 року в селі Деньгах
Золотоніського повіту Полтавської губернії у поміщицькій родині, яка походила
від козацького роду Шолух [101. – Арк.61]. 20 лютого 1795 р. козаки Кирило та
Василь Шолухи одержали грамоту на дворянство та родовий маєток с. Пінське
Золотоніського повіту Полтавської губернії[ 220. – Арк.11]. Рід С.Шелухіна
пішов від Василя Шолухи – діда батька Сергія Павловича, який успадкував село
Деньги[220. – Арк.11]. Мати, уроджена Демченко, за походженням була теж із
старовинного козацького роду – один із Демченків був кропив’янським сотником
[220. – Арк.1-12].
Досліджуючи родину Шелухіних за родоводом, зробленим пізніше самим вченим,
отримуємо такі факти: батько С.Шелухіна – Павло Якович був військовим офіцером,
учасником кавказьких воєн. За участь у бойових діях з горцями, як офіцер
Тенгінського та Апшеронського піших полків, був нагороджений бойовими орденами
(св.Георгія та св.Станіслава 3-ї ступені) та медалями (бронзовою і срібною) за
підкорення Чечні і Дагестану[357. – С.267-268]. У 1863 р. П.Шелухін вийшов у
відставку, отримав державну пенсію і оселився у родовому маєтку[ 357. –
Арк.268].
С.Шелухін, досліджуючи свій родовід, подавав еволюцію прізвища таким чином:
“Шолуха – Шулуха – Шелуха – Шолушенко – Щулушенко и Шелущенко – син Шелухин”
[220. – Арк.1-2]. Згідно версії самого С.Шелухіна, прізвище змінювалося
внаслідок переписів [220. – Арк.2].
Дещо інші відомості знаходимо у ризькій газеті “Рігаше Рундшау” (стаття
надрукована з приводу приїзду Сенатора Шелухіна до Риги для захисту інтересів
українського народу), де вказується на походження Шелухіна з української сім’ї,
яка більш ніж сто років тому переселилася з Холмської області на береги Дніпра.
“В той час, – йдеться у статті, – інша родинна гілка переселилася в Ригу, де
члени родини проживають і в теперішній час” [98. – Арк.17-22].
Сергій Павлович Шелухін був старшим сином у родині, крім нього батьки мали ще
десять дітей [220. – Арк.11]. Першим вчителем хлопця був І.Ф.Бойко – син сестри
Т.Шевченка Ярини. Починав навчання вдома, а згодом закінчив Лубенську класичну
гімназію. Директором цієї гімназії і викладачем грецької мови був відомий
український діяч і письменник М.Т.Симонів (Номис) [189. – Арк.1] – видавець
відомого збірника “Українські приказки, прислів’я та таке інше”, який і нині
залишається у списку найбільш популярних видань світової фолькльористики.
Великий вплив на формування особистості Сергія Шелухіна мав рідний дядько по
матері Всеволод Демченко (пізніше був засуджений Верховною Слідчою Комісією за
участь в гетьманському виступі проти Директорії в листопаді 1918 року) [101. –
Арк.63 зв.]. Син останнього був професором Київського університету.
С.Шелухін з дитинства виявив здібності до різних наук. Досить добре оволодіває
латинською, грецькою і французькою мовами [357. – С.268]. Ще у 8-му класі
гімназії написав підручник з тригонометрії. Математик Я.Вінклер схвалив цей
підручник, і в атестаті зрілості було відмічено про особливі успіхи учня в
математиці [101. – Арк.65]. Ось чому після закінчення гімназії у 1883 році
С.Шелухін вступив до Київського університету св. Володимира на
фізико-математичний факультет. Проте згодом С.Шелухін у своїй автобіографії
зазначав, що на „математичний факультет в університет св.Володимира в Києві
поступив… тільки ради загальної освіти” [101. – Арк.65]. Прослухавши дворічний
курс, у 1885 році С.Шелухін перейшов на юридичний факультет і закінчив його в
лютому 1888 року. Мотивами цього кроку, за його словами, стало рішення
„присвятити свої сили службі по судовому відомству, яка мені припала до душі
незалежністю судової роботи і становища судді” [101. – Арк.61].
Паралельно з юридичними дисциплінами С.Шелухін вивчав предмети, що викладались
на історико-філологічному факультеті, відвідував лекції проф. В.Б.Антоновича та
П.В.Павлова [207. – Арк.87]. Він продовжував захоплюватися студіями з
української історії, літератури та мови. Значний вплив на формування його
наукових уподобань справили відомі українські вчені Ф.Мищенко, Г.Житецький,
В.Науменко та інші. Під їх безпосереднім керівництвом разом ще з 26
товаришами-студентами С.Шелухін працював над укладанням українського
енциклопедичного словника, що був пізніше опублікований під редакцією
Б.Грінченка [207. – Арк.25]. Одним з його близьких товарішів у студентську добу
був відомий поет В.Самійленко. Разом з останнім С.Шелухін, який добре грав на
скрипці, часто запрошувався на різного роду українські вечори та урочистості. В
листі до В.Гнатюка від 18 березня 1901 року С.Шелухін згадував, як вони грали
на заручинах у І.Франка у Києві 4 (16) травня 1886 року [219. -2].
У студентські роки С.Шелухін належав до “української громади” Київського
університету, де разом із Д.Антоновичем, І.Черкаським, М.Кривенюком,
М.Міхновським, В.Шеметом та іншими захищав ідеал незалежної соборної України,
який проніс через усе своє життя.
В університеті С.Шелухін написав свої перші наукові статті з історії права.
Одну з них, присв’ячену аналізу “Руської Правди” – “Жатьба по “Русской Правде”
– високо оцінив професор В.Владимирський-Буданов, назвавши її “роботою
самостійною та і діловою” [101. – Арк.65]. На зустрічі з професором молодому
правнику було рекомендовано продовжити студіювати історію права з тим, щоб у
подальшому залишитися при університеті як професорському стипендіату [101. –
Арк.65]. З подібною пропозицією звернувся до С.Шелухіна і профе
- Київ+380960830922