РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЙНО–ПЕДАГОГІЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТИМУЛЮВАННЯ АКТИВНОСТІ
СТУДЕНТІВ ДО ФІЗКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………...........85
2.1. Експериментальне дослідження активності студентів до
фізкультурної діяльності………………………………………………………..85
2.2. Зміст та методика дослідно-експериментальної перевірки
ефективності стимулювання активності студентів до
фізкультурної діяльності………………………………………………............107
2.3. Результати дослідно-експериментальної роботи………………………..157
Висновки до другого розділу………………………………………………….172
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...........175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..179
ДОДАТКИ…………………………………………………………………......197
ВСТУП
Актуальність дослідження. Фізичне виховання молоді на сучасному етапі розвитку
суспільства має відображати нові підходи до формування особистості. Тому
активність у фізкультурно-оздоровчій діяльності – необхідна умова гармонійного
розвитку студентської молоді, що набуває якості цілеспрямованого впливу на
конкретну людину згідно її потреб. Фізичне виховання покликане формувати в
студентства дбайливе ставлення до власного здоров’я та фізичної кондиційності,
комплексно розвивати фізичні й психічні якості, сприяти творчому використанню
засобів фізичної культури в організації здорового способу життя.
Одним з важливих завдань національної освіти є підготовка висококваліфікованих
педагогічних кадрів. Учитель виконує важливу соціальну функцію – здійснює
духовний, розумовий, фізичний розвиток і виховання особистості. Його праця
спрямована не лише на організацію навчально-пізнавального процесу, а й на
організацію позааудиторної, оздоровчої діяльності учнів, систематичне
розв’язання нових завдань формування рис активного громадянина. Тому основні
напрями розбудови сучасної вищої школи вимагають пошуку ефективних шляхів
здійснення професійної підготовки майбутніх учителів, завданням яких є не
тільки оволодіння фундаментальними фаховими знаннями, а й сприяння становленню
культу здоров’я, виховання фізично, психічно і духовно здорового громадянина
держави.
Одним з важливих завдань вищих педагогічних навчальних закладів є формування
активності майбутнього вчителя до фізкультурної діяльності, яка зумовлює прояв
ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, є важливим засобом поліпшення
фізичного, психічного здоров’я й, у той же час, одним з показників ефективності
процесу професійної підготовки, оскільки ставлення вчителя до фізкультурної
діяльності проектується на учнів, є прикладом для наслідування.
Аналіз досвіду освітньої та виховної практики свідчить, що залишається
актуальною проблема дефіциту рухової активності, зниження імунітету та
поширення пов’язаних з цим захворювань серед студентів вищої педагогічної
школи. Зазначені явища зберігають стійку тенденцію, що обумовлюється
протиріччям між декларативним та реальним ставленням до фізичної культури,
відбивається на стані здоров’я, фізичному розвитку й підготовці студентів,
їхніх ціннісних орієнтаціях, ставленні до власного фізичного та психічного
благополуччя і, врешті-решт, на майбутній професійній діяльності.
Найбільш продуктивним підходом до розробки даної проблеми є дослідження
внутрішніх резервів активності особистості студента як суб’єкта навчальної та
професійної діяльності. Одним з основних джерел активності особистості є
стимули, що надають процесу фізичного виховання дієву спрямованість та
суб’єктивно значиму позитивність. Тому формування фізичної культури майбутнього
фахівця – це, перш за все, проблема стимулювання активності студентів вищої
педагогічної школи до свідомої, особистісно-значущої фізкультурної діяльності.
Здійснений нами теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень свідчить,
що проблема стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних
закладів до фізкультурної діяльності не знайшла належного висвітлення в
науково-методичній літературі. Поряд із широким вживанням понять “стимул”,
“стимулювання”, “активність”, усе ще не вироблено єдиного погляду на сутність
зазначених дефініцій , що не можна вважати виправданим для наук про людину.
Дослідження психолого-педагогічної літератури дозволило встановити, що проблему
активності особистості та напрями її формування в процесі навчальної діяльності
досліджували психологи: М.Й. Боришевський, Н.П. Галкіна, Ю.А. Міславський,
Р.О. Пономарьова, А.В. Кульчицька й ін., а також педагоги: Є.В. Антіпова,
В.Є. Гурін, П.І. Ключник, А.Г. Комков, Л.С. Кулигіна, В.І. Лозова, С.Г. Собко
тощо.
Для розуміння дії та взаємодії потреб, мотивів і цілей особистості, механізмів
їхнього формування в процесі педагогічної діяльності велике значення мають
роботи В.К. Бальсевича, М.Я. Віленського, О.Д. Дубогай, В.С. Ільїна,
В.Ф. Новосельського, М.В. Симонова, Б.М. Шияна та ін.; питання
мотиваційно-ціннісного ставлення до фізкультурної діяльності вивчали
А.Г. Ковальов, Г.А. Лещенко, С.О. Сичов, О.І. Смакула, Є.В. Столітенко тощо;
різні аспекти формування потреб фізичного вдосконалення в студентів вищих
педагогічних навчальних закладів розглянуті в дисертаційних роботах
О.П. Внукова, П.І. Щербака та ін.
Проблему самостійних занять фізичними вправами досліджували О.М. Козленко,
Г.Б. Мейксон, Г.А. Пастушенко, К.Г. Плотніков, В.В. Шерета та ін.; формування в
молоді прагнення до фізичного самовдосконалення розглянуті в дослідженнях М.Д.
Зубалія, М.П. Козленка, М.С. Солопчука, В.В. Столітенка, А.Л. Турчака та ін.
Аналіз літературних джерел та дані констатувального експерименту свідчать про
те, що проблема педагогічного стимулювання активності студентів вищих
педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності не була предмет
- Київ+380960830922