РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ У МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ
ПЕДАГОГІВ
2.1. Обґрунтування педагогічних умов формування професійної спрямованості у
соціальних педагогів
З метою формування професійної спрямованості у соціальних педагогів вважаємо за
необхідне на цьому етапі нашого дослідження визначити її основні педагогічні
умови. Для формування повноцінної професійної спрямованості студентів особливо
важливо забезпечити такі умови:
забезпечити чітку орієнтацію навчального процесу на професійну діяльність
соціального педагога;
у процесі підготовки студентів використовувати форми і методи активного
моделювання професійної діяльності соціального педагога;
залучити студентів до пошукової діяльності по розв’язанню актуальних проблем у
роботі соціальних педагогів;
створити сприятливу емоційну атмосферу для активного професійного
самовираження.
Реалізація кожної з цих умов вимагає тривалої, узгодженої роботи викладача та
студента як основних учасників навчально-виховного процесу у ВНЗ. Організація
навчання, тобто зовнішні умови, опосередковано впливають на професійну
спрямованість студентів, яка є глибоко індивідуальною і не може бути негайним
наслідком ізольованого використання навіть дуже ефективних засобів, наприклад
дидактичних ігор чи інших активних методів навчання. Адже умови – це те, на тлі
чого відбувається навчальна діяльність, і те, що перебуває нібито поза її
межами. Справді, предмети і явища, що створюють умови, фактично є зовнішніми
обставинами. Проте для студентів вони не є нейтральними. Умови інтегруються в
структуру навчальної діяльності через ту сукупність емоцій і психічних станів,
які вони породжують.
Взагалі питання вибору умов є складним, оскільки необхідно враховувати і
соціальну атмосферу в суспільстві (престиж знань, статус професії соціального
педагога), і міжособистісні стосунки, і стиль керівництва у ВНЗ, і типологічні
особливості викладачів, і психологічні особливості студентів, і відмінності
студентської групи як особливого колективного суб’єкта, і наявність інших
ситуативних чинників. Умов, що прямо чи опосередковано впливають на ситуацію,
так багато, що вимога до викладачів “враховувати всі умови” видається
нереальною, особливо зважаючи на те, що одні й ті самі умови на різних осіб
можуть справляти протилежний вплив. Найчастіше рекомендують при виборі умов
кілька значущих систем: систему стабільних умов, які дуже повільно змінюються,
потенційно притаманні будь-якій ситуації та істотно впливають на більшість
осіб; систему локальних умов, що мають безпосереднє значення тільки для
конкретної ситуації; систему умов, що впливають на особистість викладача.
Загальними для студентів є професійне самовизначення, вибір професії, спільна
трудова діяльність – навчання, а також нове становище їх у суспільстві, спільні
професійні інтереси. Розвиток студентів відбувається під впливом цих змін,
нових умов. Характер навчання справляє важливий вплив на формування
особистості. Новий зміст навчання, методи роботи у ВНЗ потребують великого
рівня самостійності, активності особистості, здібностей до узагальнення,
абстракції, творчості. Навчання у ВНЗ набуває професійної спрямованості,
конкретного змісту, тому що здобуття знань, умінь, розвиток здібностей стає
важливою умовою професійної кваліфікації майбутнього спеціаліста. Пізнавальні
інтереси стають вибірковими, набувають професійної спрямованості та більш
стійкого характеру.
Крім того, у формуванні професійної спрямованості треба орієнтуватися не на
студентів взагалі, а на конкретні типи ставлення студентів до майбутньої
професії та до навчання у вузі, які визначилися саме на цьому курсі. Звідси
висновок: слід використовувати широкий діапазон засобів, щоб вплинути на
професійну спрямованість кожного студента. Найбільш значущою є професійна
спрямованість, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними
інтересами. Її сила – в зосередженості, захопленості діяльністю, вольових
зусиллях студента (якщо виникають труднощі), почутті задоволення від цього.
Взагалі пізнавальний інтерес виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових
знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Тому, якщо перед
студентами ставляться лише готові цілі, а знання лише повідомляються і
закріплюються, активність згортається, інтерес згасає. Для підтримки
пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні
почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.
У навчальній діяльності для самостійного досягнення результату потрібна
особлива зосередженість розумових і вольових зусиль. Це відбувається, коли
діяльність студента цілеспрямована, коли він усвідомлює і “приймає” мету, а не
йде лише у “фарватері цілі, яку намічає педагог” (Г.І. Щукіна) [220; 223].
Процес навчання у ВНЗ базується на психолого-педагогічних концепціях, які часто
називають також дидактичними системами. Дидактична система виходить з того, що
обидві сторони – викладання і учіння – складають процес навчання. Сучасну
дидактичну концепцію складають такі основні напрями, як програмоване, проблемне
навчання, розвиваюче навчання (П.Я. Гальперін, Л.В. Занков, В.В. Давидов),
гуманістична психологія (Роджерс), когнітивна психологія (Брунер), педагогічна
технологія, педагогіка співробітництва.
Великий внесок у розвиток дидактики вищої школи зробили С.І. Архангельський,
Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, В.І. Журавльов, В.І. Загвязинський,
Т.А. Ільїна, П.Ф. Каптерев, Н.В. Кузьміна, І.Я. Лернер, Н.Д. Никандров, І.Т.
Огородников, П.І. Підкасистий, Н.Ф. Тализіна та інші.
Варто також відміт
- Київ+380960830922