РОЗДІЛ 2
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ВІРТУАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ЯК ПОЛІТИЧНОЇ ФОРМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА
2.1. Ідеологія віртуальної дипломатії США, Канади і Великої Британії
Серед головних завдань Міністерства закордонних справ будь-якої держави світу є сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища своєї країни, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі позитивного образу; здійснення інформаційного забезпечення державних органів влади із зовнішньополітичних питань; виступ із заявами і роз'ясненнями щодо питань зовнішньої політики країни, публікація повідомлень та поширення прес-релізів із зовнішньополітичних питань; розповсюдження інформації за кордоном та інше. Для виконання цих завдань можна використовувати засоби віртуальної дипломатії. Одними з перших країн, які почали застосовувати віртуальну дипломатії для вирішення завдань зовнішньої політики, просування цінностей політичної культури з національного рівня на міжнародний (формування "демократичного клубу") і виконання функціональних обов'язків зовнішньополітичним відомством та дипломатичними представництвами, стали США, Велика Британія та Канада.
З метою проведення дослідження розглянемо названі вище три країни за наступними складовими частинами:
1. Програми, які прийняті у відповідних зовнішньополітичних відомствах щодо використання інформаційних технологій у політичній діяльності;
2. Структурні підрозділи зовнішньополітичних відомств та посольств, які займаються практичною реалізацією завдань, зазначених у програмах;
3. Основні веб-сторінки, які розробленні для підтримки програм.
Використання ІКТ в зовнішньополітичній діяльності США розпочалось з середини 90-х років. Зокрема, 19 листопада 1996 року дорадча постійна двопартійна комісія Сполучених Штатів з публічної дипломатії опублікувала доповідь "Нова дипломатія для інформаційної ери" [17, с.228]. Виходячи з проведених досліджень, Інформаційному агентству Сполучених Штатів (USIA) було рекомендовано створити глобальну, високошвидкісну, інтерактивну мережу для багатомовної комунікації з усім світом, використовуючи аудіо-, відео-, друковану комунікацію та комунікацію даних. Ця мережа має бути відокремлена від уже існуючої телекомунікаційної служби Державного Департаменту (DTS-PO), яка забезпечує безпечну комунікацію між зовнішньополітичним відомством США, його агентствами всередині країни і за кордоном, посольствами і місіями. Також в доповіді йде мова про те, що потрібно приділити увагу розвитку відносин з неурядовими організаціями усього світу, які дають можливість встановити цільові групи, з якими потрібно співпрацювати американській дипломатії.
Під керівництвом американського Фонду управління Конгресом (CMF) та за підтримки, створеного при ньому Національного наукового фонду (NSF), в 1999 році було розроблено програму "Цифровий уряд" (Digital Government). Головною метою якої є допомогти відділам Конгресу США та особами, які там працюють, ефективніше використовувати Інтернет-технології в їх повсякденній роботі [130].
Державний Департамент США в квітні 2004 року розробив Стратегічний план застосування інформаційних технологій в дипломатичній діяльності на 2006 - 2010 рр., який прийшов на зміну Стратегічному плану 2001 - 2005 рр.. В документі зазначено цілі Державного Департаменту у зв'язку з використанням сучасних інформаційних технологій (далі ІТ) [131]:
1. ІТ дають можливість забезпечити достовірність, а також доступність інформації про міжнародні відносин, та оформити її залежно від індивідуальних потреб державних службовців, внутрішніх та зовнішніх споживачів, цільової аудиторії.
2. Розробка програми "Дипломатія у русі" - використання мобільних технологій для забезпечення доступу до необхідних документів, інформації, електронної пошти, проведення відео- та аудіоконференцій тощо.
3. Реалізація цілей дипломатії через різнобічне співробітництво - за допомогою ІТ забезпечити зв'язок та співробітництво уряду США, неурядових організацій, представників комерційних кіл, зовнішньої та внутрішньої громадськості. З цією метою розроблено системи SIPRNET, OSIS та Intelink, які підтримують спільне міжурядове використання інформації.
4. Ефективне та безпечне управління ризиками - безпечне використання нових технологій для потреб дипломатії, з цією метою необхідно створити посилену програму ІТ безпеки.
5. Зміни в практичній діяльності дипломатії - співробітники Державного Департаменту та посольств повинні володіти навичками роботи з сучасними інформаційними технологіями.
У Стратегічному плані Державного департаменту та USAID [132] на 2004-2009 роки зазначено напрями, на які потрібно звернути увагу при дипломатичній роботі (примітка автора - з метою поширення цінностей власної політичної культури) [133]:
- Підтримка зв'язку з молоддю (особливо арабського світу) за допомогою створення повідомлень, які б своїм контекстом викликали у молодіжної аудиторії надію та бажання прагнути до свободи;
- Посольства та інші державні структури повинні швидко реагувати на пропаганду та дезінформацію, за допомогою використання позитивних повідомлень, підготовлених для зовнішньої аудиторії щодо різних подій;
- Необхідно "чути" закордонну аудиторію за допомогою детального вивчення громадської думки в інших країнах. Аналіз громадської думки, розпізнавання потреб громадян дає змогу розмовляти дипломатам "однією мовою" з громадянами країни перебування;
- Використання комунікаційних технологій, зокрема, веб-сайтів Державного Департаменту, посольств та місій для роботи з громадськістю;
- Сприяння міжнародному обміну в науково-освітній сфері.
Структурні підрозділи Державного департаменту США, які займаються практичною реалізацією завдань зазначених в програмах:
Структура Секретаріату публічної дипломатії та зв'язків з громадськістю (R) [134]:
- Бюро зв'язків із громадськістю (PA) забезпечує інформування зовнішньої та внутрішньої