РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Характеристика матеріалу дослідження
Основну групу дослідження склали 120 психічно хворих (90 хворих на шизофренію та 30 хворих з психічними порушеннями органічного генезу), що скоїли СНД проти життя та здоров'я членів своєї сім'ї, були визнані СПЕК неосудними та до яких застосовані судом ПЗМХ у спеціалізованих психіатричних відділеннях з різними видами спостереження. Набір тематичних хворих основної групи проводився на базі Української психіатричної лікарні з суворим наглядом - 42 хворих, Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні (спеціалізоване відділення з посиленим наглядом) - 28 хворих, Київської міської психіатричної лікарні №3 (спеціалізовані відділення з посиленим та звичайним наглядом) - 50 хворих.
Порівняльну групу склали 60 психічно хворих (30 хворих на шизофренію та стільки ж з психічними порушеннями органічного генезу), які мешкали у власних сім'ях або разом з іншими родичами, не виявляли агресивних тенденцій до рідних, не мали кримінального анамнезу. Набір цих хворих проводився у психіатричних відділеннях Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1.
Всі досліджені хворі чоловічої статі.
Віковий розподіл дослідженого контингенту не мав суттєвих відмінностей між представниками основних і порівняльних груп у рамках кожної нозології. Вік хворих в основних групах визначався на час скоєння СНД, а в порівняльних групах - на час обстеження (табл. 2.1).
Нозологічний вибір обумовлений значним переважанням хворих на шизофренію та з психічними порушеннями органічного генезу серед контингенту спеціалізованих психіатричних відділень, в яких проводяться ПЗМХ [29, 166]. Це відображає і загальну нозологічну структуру контингенту, який потрапляє на СПЕ з приводу скоєння тяжких агресивних злочинів проти життя та здоров'я особи [19, 168]. Тому дослідження саме цих найбільш криміногенних хворих, з метою розробки реабілітаційно-профілактичних заходів, надає актуальності роботі.
Таблиця 2.1
Віковий розподіл досліджених хворих
Вік
(у роках)
ШизофреніяОУГМосновна порівняльна основна порівняльна абс.%абс.%абс.%абс.%18-292932,2620,0413,3516,730-392730,0826,7310,0723,340-492730,01240,0620,0516,750-5977,8310,0930,0930,0 60-69--13,3516,7413,370-79----13,3--понад 80----26,7--Разом 90100,030100,030100,030100,0
За критеріями МКХ-10 діагнози хворих основних та порівняльних груп відповідали рубрикам F0 - органічні, включно симптоматичні, психічні розлади: судинна деменція (F01); делірій, що виник не на фоні деменції (F05,0); органічний галюциноз (F06,0), органічний шизофреноподібний розлад (F06,2), органічні афективні розлади (F06,3), органічний тривожний розлад (F06,4); органічний розлад особистості (F07,0), інші органічні розлади особистості і поведінки внаслідок захворювання, ушкодження чи дисфункції головного мозку (F07,8), не уточнені органічні розлади особистості і поведінки внаслідок захворювання, ушкодження чи дисфункції головного мозку (F07,9) та F 20,0 - параноїдна шизофренія [280].
Діагнози відібраних хворих були встановлені на СПЕ, не змінювались під час ПЗМХ та підтверджувались науковим дослідженням. Ті випадки, які викликали сумніви щодо встановлених діагнозів, у роботу не включались.
Окрім нозологічного критерію, при виборі тематичних хворих основних груп враховувався характер СНД і спрямованість агресії. У дослідження включались хворі, що скоїли тяжкі злочини проти життя та здоров'я членів своєї сім'ї. Вибір статей КК обмежувався відповідним розділом Особливої частини КК України ("Злочини проти життя та здоров'я особи"), з урахуванням їх тяжкості згідно класифікації злочинів, наведеній у ст. 12 КК України та згідно тяжкості наслідків кримінальних дій для потерпілих і для сім'ї в цілому, відповідно до специфіки контингенту (неосудні психічно хворі чоловіки) та науковою цінністю щодо досягнення поставленої мети. Види скоєних СНД було кваліфіковано до статей КК України, який діє з 2001 року. Відповідно до критеріїв вибору до роботи увійшли злочини, що відповідали таким статтям: умисне вбивство - ст. 115 КК України, доведення до самогубства - ст. 120 КК, умисне тяжке тілесне ушкодження - ст. 121 КК, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - ст. 122 КК, погроза вбивством - ст. 129 КК.
Враховувалась спрямованість агресивних дій, що обмежувалась колом сім'ї. Тобто відбирались випадки скоєння СНД, які були спрямовані проти найближчих родичів, з якими мешкали хворі (дружина, батьки, діти, брати та сестри, бабусі, тещі та інші).
Всі хворі були визнані СПЕК неосудними. Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, неосудною вважається особа, яка під час вчинення СНД не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Закон вказує на два критерії, сукупність яких дає підстави визнати особу неосудною: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного). Медичний критерій неосудності характеризується наявністю в особи одного з чотирьох видів психічних захворювань, зазначених вище. Юридичний критерій неосудності включає в себе інтелектуальну ознаку, яка вказує на нездатність особи усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) і вольову ознаку, що полягає в нездатності керувати своїми діями (бездіяльністю). Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані ПЗМХ [256].
Згідно ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі ПЗМХ:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до психіатричного закладу із