РОЗДІЛ III.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ШКОЛЯРА ДО НОВОГО КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ
3.1. Загальна характеристика методів діагностики соціально-психологічної адаптації підлітків до нового класного колективу
Проведений теоретичний аналіз наукових методів різних психологічних напрямків певною мірою дозволив нам виробити узагальнений інструментарій дослідження самого феномену соціально-психологічної адаптації.
Так, одним з найбільш поширених методів дослідження соціально-психологічної адаптації в сучасній психології вважається анкетування. В зміст анкети включається відповідна кількість запитань з соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних характеристик, з мотивів вибору тієї чи іншої стратегії поведінки, особливостей побуту, відпочинку, життєвих планів і т.д. Виправдовувальним аргументом таких детальних анкет є можливість виявлення факторів та причин внутрішньої незадоволеності індивіда, низької продуктивності його діяльності, внутрішньособистісних факторів соціально-психологічної адаптації.
Враховуючи те, що для глибини досліджуваних явищ часто застосовують досить громіздкі анкети, більша частина запитань в такій анкеті могла б бути усунута, при умові попереднього об'єктивного вивчення окремих факторів іншими методами. Анкета повинна бути зорієнтована на виявлення суб'єктивно-особистісних аспектів явища, яке вивчається, а запитання - не стільки на раціональні судження, скільки на емоційне відношення з боку суб'єкта. Саме такий підхід до використання анкет робить цей метод не тільки соціологічним, а й соціально-психологічним.
Разом з тим, О.І. Зотова, І.К. Кряжева вказують на доцільність використання методу анкетування в процесі фіксації таких показників соціально-психологічної адаптації, як рівень усвідомленості індивідом власного соціального та соціометричного статусу, рольової самовизначеності, соціальної значимості власної діяльності, а також на деякі показники входження особистості до нового колективу [70;71].
Анкетування під час дослідження адаптаційних процесів надзвичайно важливо проводити тривалий час, у деяких випадках навіть повторно тобто не менше двох разів. Лише таким способом можливо зафіксувати певну динаміку, кількісні та якісні зміни в соціально-психологічній адаптації. Саме за допомогою методу анкетування в дослідженні можливо виявити один з проявів сутності соціально-психологічної адаптації особистості, а саме: звуження та конкретизацію мотивів, зближення запитів з реальними можливостями їх самореалізації.
Дослідження соціально-психологічної адаптації особистості передбачає також використання методу спостереження, як найбільш доцільного й економічного в тих випадках, коли суб'єкт знаходиться в реальних, природних умовах існування. Спостереження може бути особливо інформативним в значимих для індивіда ситуаціях, при виконанні ним відповідальних завдань.
Здатнiсть дитини сприймати та оцiнювати iнших людей та особливих видозмiн набуває особливої ваги в період від семи та десяти років. Саме тоді формується здатність робити власні висновки щодо думок, почуттiв, особистiсних якостей та загальних поведiнкових реакцiй iнших людей. В період від дванадцяти до шістнадцяти рокiв на цiй основi складаються узагальненi моделi й уявлення, що визначаються, як iмплiцитна теорiя особистостi.
З вiком також зростає й кiлькiсть iндивiдуальних виборiв. Дослiдження Я.Л. Коломенського, I.С. Кона, А.В. Мудрика виявили залежнiсть стiйкостi iндивiдуальних переваг особистості вiд її вікових особливостей. Дослiдженнями даних авторів було охоплено школярів перших-десятих класiв загальноосвітніх шкіл. В результатi отриманих експериментальних даних виявлено, що, в цiлому, стiйкiсть у виборi друзiв, як i бiльшiсть позитивних виборiв, з вiком пiдвищується, хоча така залежнiсть не є лiнiйною.
Під час використанні методу спостереження в процесі дослідження соціально-психологічної адаптації необхідно основний акцент робити на смисловий підтекст ситуацій, які спостерігаються, а також на мотиваційну сферу та особистісно значиме підгрунтя поведінки індивіда.
Для дослідження соціально-психологічної адаптації особистості в групі та колективі надзвичайно важливим питанням є співвідношення ієрархії цілей особистості та групи. Основний напрямок в дослідженні даної проблеми характеризується розробкою методик, суть яких полягає в діагностиці ієрархії цілей групи, виявленні показників домінування або співвідношення навчальних, трудових чи інших видів інтересів. Такі методики в основному грунтуються на специфічній обробці декількох варіантів соціометричних опитувань, які відповідають найбільш інтенсивним сферам спілкування та діяльності, шляхом виявлення за показниками згуртованості та стійкості взаємин, індексу значимості тієї чи іншої цільової спрямованості групи.
Заслуговує окремої уваги вивчення механізмів соціально-психологічної адаптації особистості в групі при умовах неспівпадання ієрархії особистісних та загальногрупових цілей.
Дослідження самооцінки, зокрема, її адекватності та співвідношення з оцінкою оточуючих, її динаміки в залежності від успіху чи неуспіху в значимій діяльності, забезпечено низкою відомих методичних прийомів, які грунтуються на принципі взаємних характеристик. Даний феномен досліджувався В.І. Зацепіним та Н.В. Парохіним і т.д.
Для виявлення індивідуальних якостей особистості, за твердженням О.І. Зотової, можливо використовувати тест EPI, створений англійським психологом Г.Ю. Айзенком. Даний інструмент вимірювання добре зарекомендував себе, головним чином, своєю прогностичною значущістю деяких властивостей особистості, які надзвичайно важливі при діагностиці соціально-психологічної адаптації. Такі показники, як нейротизм, крайнє виражені екстра- та інтравертованість, що фіксуються тестом, за свідченням багатьох дослідників тісно корелюють з процесом соціально-психологічної адаптації.
Адекватність психічної поведінки ситуаціям та намірам особистості, вмі