РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Підбір жінок, хворих на ХСО хламідійної етіології, проводився на базі гінекологічного відділення 2-го пологового будинку та гінекологічного відділення і жіночої консультації 4 міської багатопрофільної лікарні м. Луганська. Дослідження проводилося наступними етапами:
І етап - проведено ретроспективний аналіз історій хвороб жінок з хронічним сальпінгоофоритом хламідійної етіології, які мали в анамнезі повторні загострення даного захворювання.
ІІ етап - комплексне обстеження 157 жінок, хворих на ХСО, у віці від 18 до 45 років, які мали в анамнезі повторні загострення ХСО, підтверджені за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та імуноферментного аналізу на Chlamidia trachomatis. Обстежено 50 соматично та гінекологічно здорових жінок, які склали контрольну групу; проведено комплексне дослідження імунологічних (клітинний і гуморальний імунітет) та біохімічних (ПОЛ, АОЗ, СМ) показників, УЗД органів малого тазу.
ІІІ етап - пацієнтки із ХСО хламідійної етіології були розподілені на дві групи - основну (79 осіб) та групу порівняння (78 пацієнток), які були рандомізовані за віком, тривалістю та характером патологічного процесу, частотою розвитку загострень, розподіл на групи проводився за методом випадкового добровільного анонімного вибору; за основними показниками дані групи не відрізнялися. Пацієнтки із основної групи додатково до загальноприйнятого лікування отримували глутаргін по 0,5 г 3 рази на день усередину протягом 20 - 30 діб поспіль, а також циклоферон у вигляді 12,5% розчину внутрішньом'язово по 2 мл 1 раз на день 5 днів поспіль, потім у цій же дозі через день (усього 10 ін'єкцій). У комплексі медичної реабілітації ці жінки отримували фітопрепарат лізорм по 20 - 30 крапель на півсклянки води усередину 3 рази на добу протягом 20 - 30 діб поспіль. Група порівняння одержувала лікування та реабілітацію лише за допомогою загальноприйнятих препаратів у середньотерапевтичних дозах (азитроміцин, флуконазол, карсил або силібор, протизапальні засоби, полівітаміни).
ІV етап - оцінку ефективності лікувальних та реабілітаційних заходів проводили за даними клінічного, біохімічного та імунологічного обстеження, а також терміном досягнення і тривалістю стійкої клініко-лабораторної ремісії захворювання.
Під спостереженням знаходилося 157 жінок, хворих на ХСО хламідійної етіології, віком від 18 до 45 років. В усіх обстежених жінок діагноз ХСО хламідійної етіології був верифікований на підставі ретельного вивчення скарг, анамнезу захворювання та життя, клінічної симптоматики та проведених допоміжних методів обстеження (інструментальних, біохімічних та імунологічних). Усі обстеженні хворі, які знаходилися під наглядом, були розподілені на дві групи, рандомізовані за віком та тривалістю захворювання. Основна група включала 79 осіб, а групу порівняння становило 78 пацієнтів. Контрольну групу складали 50 жінок того ж віку, які проживали у цьому районі, але були практично соматично і гінекологічно здоровими.
Пацієнтки із основної групи додатково до загальноприйнятого лікування отримували глутаргін по 0,5 г 3 рази на день усередину протягом 20 - 30 діб поспіль, а також циклоферон у вигляді 12,5% розчину внутрішньом'язово по 2 мл 1 раз на день 5 днів поспіль, потім у цій же дозі через день ще 5 днів (усього 10 ін'єкцій), а в комплексі медичної реабілітації жінки із цієї групи отримували фітопрепарат лізорм по 20 - 30 крапель на півсклянки води усередину 3 рази на добу протягом 20 - 30 діб поспіль. Група порівняння одержувала лише загальноприйняті препарати у середньотерапевтичних дозах в комплексі лікування та медичної реабілітації (антибактеріальні, протизапальні, вітамінотерапію).
2.2. Методи дослідження, які використовувалися.
Діагноз ХСО хламідійної етіології встановлено на підставі даних анамнезу, клініко-інструментального (ультразвукове дослідження органів малого тазу). Етіологічна діагностика хламідіозу проводилася шляхом виконання полімеразної ланцюгової реакції з використанням видоспецифічних праймерів Ch. trachomatis (реактиви та обладнання фірми "ДНК-Технология" (Москва, Росія). Також хламідійна етіологія запалення підтверджувалася виявленням у сироватці крові жінок антитіл, специфічних до збудника хламідіозу основних класів (Ig A, Ig M, Ig G) за методом імуноферментного аналізу (ІФА) в діагностично значимих титрах. Для визначення анатомічного та функціонального стану маткових труб та яєчників УЗД на апараті "Siemens" за допомогою внутрішньовагінального датчика. При цьому враховували розміри, положення маткових труб та яєчників, а також наявність рідини у просвіті маткової труби і злукового процесу.
При виконанні дисертаційної роботи для вирішення поставлених задач, поряд із загальноклінічними та лабораторними методами дослідження, використовувалися також спеціальні біохімічні та імунологічні методи, які характеризували імунний статус обстежених хворих та вираженість синдрому ендогенної метаболічної" інтоксикації.
Біохімічне дослідження включало вивчення стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та системи антиоксидантного захисту (АОЗ), рівня у сироватці крові "середніх молекул" (СМ) та концентрації відновленого глутатіону (ВГ). Активність ПОЛ оцінювали за вмістом у крові проміжних продуктів пероксидації ліпідів - дієнових кон'югат (ДК) [42] та кінцевого продукту ПОЛ - малонового диальдегіду (МДА) спектрофотометрично [5]. Вивчали також рівень перекисної резистентності еритроцитів за показником їх перекисного гемолізу (ПГЕ). Визначали активність ферментів системи АОЗ - супероксиддисмутази (СОД) [185] та каталази (КТ) [124] спектрофотометрично. Обчислювали інтегративний індекс Ф як співвідношення СОД?КТ/МДА [225]. Незважаючи на те, що в виведенні залишку гідроперекисей приймає участь КТ, головну роль в антиокислювальному захисті відіграє система глутатіону. Під час взаємодії глутатіону з гідроперекисом утворюються нешкідливі орг