РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих на МРЩЗ
В основу роботи було покладено досвід обстеження, лікування та спостереження 73 хворих із медулярним раком щитоподібної залози, які перебували у хірургічному відділенні Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України за період з 01.01.1995 року по 30.06.2006 року.
Серед 73 обстежених хворих осіб чоловічої статі було 13 (17,8 %), жіночої - 60 (82,2 %). Співвідношення пацієнтів чоловічої та жіночої статі становило 1:4,61. Вік хворих коливався від 9 до 82 років (табл. 2.1).
Відповідно до задач дослідження хворих розподілили на декілька вікових груп, визначених схемою вікової періодизації онтогенезу людини, прийнятою 1975 року на 7-й Всесоюзній конференції АПН СРСР із проблем вікової морфології, фізіології і біохімії [20]:
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на медулярний рак щитоподібної залози
по вікових групах
Стать
ВікЧоловікиЖінки Всьогоа.к.%а.к.%а.к.%4-20 років11,372 2,7434,1121-40 років11,371419,181520,5541-60 років912,332838,363750,69 > 60 років22,741621,921824,66Всього1317,86082,273100
Примітка: а.к. - абсолютна кількість пацієнтів,
відсотки рахувались відносно загальної кількості хворих.
Вікова група 4-20 років - дитячий, підлітковий та юнацький вік;
вікова група 21-40 років - зрілий вік 1-го періоду;
вікова група 41-60 років - зрілий вік 2-го періоду;
вікова група 61 рік і старше - літній вік.
Більшість пацієнтів (75,35 %) були зрілого віку 2-го періоду та літнього віку. Найбільшу кількість хворих - 37 (50,69 %) - було оперовано у віці між 41 і 60 роками.
Із 73 хворих, які спостерігалися протягом 1995-2006 років, 61 було оперовано з приводу первинного МРЩЗ, 12 пацієнтів були прооперовані в інших клініках і поступали через 1 місяць - 11 років після операції. Діагноз у них був верифікований на підставі вивчення виписок з історій хвороби, протоколів операцій, перегляду патогістологічних препаратів, отриманих із місць первинного лікування, а також додаткового клініко-лабораторного та інструментального обстеження у Центрі. На підставі цих даних у хворих було ретроспективно реконструйовано первинний діагноз за категоріями поширеності пухлини за системою TNM: Т1 - 0, Т2 - 9, Т3 - 1, Т4 - 2; у 3 хворих перед першою операцією було виявлено регіонарні метастази. До цієї групи входили 10 жінок і 2 чоловіки віком від 27 до 73 років. На попередньому етапі їм було виконано такі операції:
- резекція щитоподібної залози - 5 (в одному випадку з лімфаденектомією);
- гемітиреоїдектомія - 2;
- тиреоїдектомія - 5 (у 2 випадках із лімфаденектомією).
За результатами обстеження у 7 осіб виявлено резидуальну тканину ЩЗ, у 8 - метастази МРЩЗ у регіонарних лімфовузлах шиї (3 - однобічні, 5 - двобічні).
Серед усіх 73 пацієнтів спорадичну форму МРЩЗ діагностовано у 56 (76,71 %), родинну - у 7 (9,59 %), як компонент синдрому МЕН-2 - у 10 (13,7 %).
У зв'язку з вдосконаленням діагностики та еволюцією тактики лікування МРЩЗ впродовж 1995-2006 років було проведено аналіз результатів лікування 2 груп хворих: оперованих до 2000 р. - 14 осіб (контрольна група) і після 2000 р. - 47 осіб (дослідна група).
Усіх пацієнтів оперували під загальним ендотрахеальним знеболюванням. Стандартне втручання з приводу МРЩЗ передбачало виконання екстрафасціальної тиреоїдектомії з центральною дисекцією лімфовузлів та одно- або двобічною лімфодисекцією за наявності показань. У частини хворих із точно не визначеним діагнозом МРЩЗ на передопераційному етапі обстеження (підозра на МРЩЗ, доброякісні вузлові утворення) виконували операції меншого обсягу - гемітиреоїдектомію, субтотальну резекцію щитоподібної залози. Деяким хворим робили субфасціальну тиреоїдектомію у зв'язку з передопераційним діагнозом вузлового зоба; діагноз МРЩЗ було встановлено після операції. За умови встановлення остаточного діагнозу МРЩЗ за результатами патогістологічного дослідження виконували остаточну тиреоїдектомію (completion thyreoidectomy) з відповідною лімфодисекцією.
Первинно оперованим у Центрі хворим було виконано такі види операцій: екстрафасціальна тиреоїдектомія з центральною та одно- або двобічною латеральною дисекцією шиї - 42 (68,84 %); тиреоїдектомія, доповнена селективною лімфаденектомією - 5 (8,2 %); тиреоїдектомія - 4 (6,56 %); гемітиреоїдектомія - 9 (14,76 %); субтотальна резекція щитоподібної залози - 1 (1,64 %). У 7 (11,48 %) випадках після підтвердження діагнозу МРЩЗ за даними кінцевого гістологічного дослідження було зроблено остаточну тиреоїдектомію. У наступному періоді 7 (11,48 %) хворих прооперували з приводу рецидивів регіонарних метастазів. Ускладнення у вигляді однобічного парезу поворотного нерва спостерігалися у 2 (3,28%) хворих. Ускладнення у вигляді транзиторного гіпопаратиреозу розвинулось у 5 (8,19 %) осіб. Інших ускладнень (кровотечі, нагноєння або інфільтрації рани) не спостерігалося.
За даними гістологічного дослідження, однофокусний ріст МРЩЗ спостерігався у 43 (70,49 %) випадках, богатофокусний - у 18 (29,5 %), метастази у лімфовузлах - у 24 (39,34 %) осіб. У 26 (42,62 %) спостереженнях МРЩЗ виявлявся на тлі багатовузлового зоба, у 4 (6,56 %) - хронічного тиреоїдиту, в 1 (1,64%) - тиреотоксичного багатовузлового зоба.
У групі з 12 хворих, які потрапили до Центру для повторного лікування, виконано такі види операцій: остаточну тиреоїдектомію з центральною лімфодисекцією - 4 (метастазів не виявлено, тканина ЩЗ без ознак пухлинного росту), остаточну тиреоїдектомію з центральною та двобічною дисекцією шиї - 3 (метастази підтверджено, тканина ЩЗ без ознак пухлинного росту), одно- або двобічну лімодисекцію - 5 (метастази підтверджено).
У післяопераційному періоді хворі перебували під наглядом від 6 місяців до 11 років. З інтервалом у 6-12 місяців проводили клінічний огляд, УЗД ділянки ЩЗ, визначення кальцитоніну