РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ПРАВА НА ФОРМУВАННЯ ПРАВОПОРЯДКУ
Нормативність правопорядку..........................................................109
Особливості формування публічно-правового та приватноправового порядку.............................................................131
Взаємозв'язок права, законності й правопорядку та гарантії їх взаємодії.............................................................................................152
Висновки до розділу 2......................................................................175
ВИСНОВКИ.................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...........................182
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі національними пріоритетами України є розбудова правової, соціальної, демократичної держави, інтеграція до європейської та світової спільнот з притаманними їм високими стандартами забезпечення прав людини, панування права, втілення його принципів та норм у правове життя суспільства. Визначені перспективи розвитку нашої держави зумовили актуалізацію проблеми формування правопорядку в Україні, його зміцнення та вдосконалення. На законодавчому рівні визначається, що діяльність всього державного апарату та органів місцевого самоврядування в Україні спрямована на формування та забезпечення правопорядку. Його гарантування та захист становлять основне завдання всієї системи правоохоронних органів, які на міжнародному рівні визначаються як "органи з підтримки правопорядку".
Незважаючи на важливість та актуальність проблематики правопорядку, яка має не тільки теоретичне, а й суто практичне значення, вона залишається недостатньо вивченою на доктринальному рівні. Принципові положення теорії правопорядку були сформульовані в 60-80-х рр. минулого століття і ґрунтувалися на засадах радянської теорії права, яка відрізнялася методологічним монізмом та одно-бокістю наукових досліджень. Політичні й економічні зміни, що сталися у 90-х рр. ХХ століття, сприяли тому, що основні засади теорії права були суттєво переглянуті крізь призму принципово нових методологічних підходів. Істотного оновлення зазнали концепція сучасного праворозуміння, уявлення про особливості формування права на різних етапах правоутворення, плюралізм джерел права, відмінності публічно-правових та приватноправових моделей регулювання суспільних відносин, актуалізувалася концепція "правового" та "неправового" закону тощо.
Проте результати досліджень з названих проблем, їх принципові висновки та здобутки майже не були інкорпоровані в сучасну теорію правопорядку, яка залишилася з радянських часів практично у незмінному стані і не відповідає вимогам розвитку юридичної науки та практики. З огляду на це проблеми нормативного впливу права на формування правопорядку, їх співвідношення та взаємодії потребують ґрунтовного перегляду на основі новітніх методологічних підходів та здобутків в окремих напрямках теоретико-правових досліджень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми № 0106u002283 "Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави". Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 22.12.2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - встановлення на основі сучасних методологічних підходів особливостей нормативного впливу права на формування правопорядку, визначення основних напрямків їх взаємодії та шляхів оптимізації ролі правових норм і принципів у процесі формування правопорядку, а також коригування з урахуванням отриманих висновків окремих концептуальних положень сучасної теорії правопорядку.
Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:
- визначити особливості розуміння права та правопорядку в межах різних напрямків праворозуміння та здійснити їх компаративний аналіз в історичній ретроспективі;
- сформулювати авторське розуміння права та правопорядку як методологічної основи визначення їх співвідношення і взаємовпливу;
- дослідити особливості змісту категорії "правопорядок", встановити її місце в системі правових категорій;
- визначити структурний склад правопорядку, переглянути його сутнісні ознаки, дослідити якісний та кількісний виміри правового порядку;
- виокремити основні різновиди принципів правопорядку та визначити особливості їх взаємодії з принципами права та іншими принципами, що діють у правовій системі;
- проаналізувати зміст нормативності правопорядку, дослідити особливості переходу нормативності права у нормативність правопорядку, а також можливість їх зворотного впливу;
- з'ясувати співвідношення права та правопорядку на різних етапах правоутворення;
- дослідити відмінності ролі права у формуванні публічно-правового та приватноправового порядків;
- розглянути місце законності на рівні правозакріплення (правотворчості) та правореалізації у взаємозв'язку між правом та правопорядком;
- схарактеризувати основні гарантії взаємодії права, законності та правопорядку.
Об'єктом дослідження є право та правопорядок у системі правового регулювання суспільних відносин.
Предмет дослідження становлять особливості ролі права у формуванні правопорядку, а також основні напрямки їх взаємодії та взаємовпливу з позицій сучасного праворозуміння.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний, системний підхід до аналізу обраної теми, що ґрунтується на загальнонаукових і спеціальних методах дослідження. Методологічну базу дослідження правових явищ та процесів становить діалектичний метод наукового пізнання, який дозволяє розкрити співвідношення права та правопорядку в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємообумовленості, простежити діалектичний характер