РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ ТРАДИЦІ ТА НОВАЦІЇ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ
2.1. Традиція та новація як категорії історичного пізнання
в творчості М.Костомарова
У другій половині XVIII ст. в українській культурі під впливом соціально-політичних чинників починає оформлюватись романтичне світобачення. Романтизм це загальноєвропейське явище? проте завжди і скрізь національно-своєрідне? оскільки формується під впливом національних особливостей. У цьому контексті можна виділити "народний" романтизм? що постає на українському ґрунті. Романтично-народницька течія у поєднанні з ідеями Відродження повертають до життя українську традицію. Об'єктом дослідження стають націотворчі аспекти? такі як мова? історія? культура? традиція? тобто те? що визначає національну самобутність народу.
Український романтизм стає наслідком об'єктивної дійсності, до якої відносяться трагічні події в історії України другої половини XVIII ст. Це передусім знищення всіх елементів державності, які вона мала в межах автономії (1764), ліквідація Січі (1775), що означало скасування прав і свобод населення, запровадження інституту кріпацтва у 1783, заборона української мови. В цей період усунення традиційних соціально-демократичних структур стає актуальним повернення до першоджерел, традицій. Збереження традицій стає запорукою існування нації в майбутньому оскільки традиція як універсальна характеристика будь-якої культури обумовлює новації, де традиції завжди існують у діалектичній єдності з новаціями.
Звертаючись до розгляду даної тематики доводиться констатувати, що при всіх теоретичних напрацюваннях Д.Чижевського, Г.Грабовича, О.Забужко, І.Войцехівської, О.Ковальчук, С. Шелухіна, В.Петрова, Я.Розумного в наукових дослідженнях лише побіжно торкалися розгляду того? як в добу романтизму розумівся зміст феномену традиції, її взаємопов'язаність із новацією.
Треба нагадати, що ідеї народного романтизму своїми коренями сягають у досить міцний ґрунт передромантизму. Ми поділяємо підхід Д.Чижевського [197, 221 с.] до філософії Г.С.Сковороди? який характеризує його ідеї як передромантичні. У дусі романтизму? репрезентуючи релігійно-філософську думку? Сковорода надає перевагу духовному? яке постає у нього як моральне всупереч раціональному. Таким духовним? єдиним початком є Бог. Осягти єдине можна через символи? відкривши серце? через самопізнання. Тільки тоді людина відчує свою природу? наблизиться до Бога? єдиного. Відчути природу живою людина може лише тоді? коли вона буде вірна своїй природі. Такі пантеїстичні? кордоцентричні? аксіологічні? антропоцентричні ідеї філософії Г.Сковороди гармонійно продовжують загальну філософську традицію українського народу. Сковорода на перше місце висуває духовно-етичні принципи відповідності своїй природі? звичаям? традиціям, що набуває продовження в українському романтизмі? оформлюючись у стрижневу особливість цієї філософії.
Основні ідеї передромантизму (ідея історизму? національної самобутності мови? звичаїв) обґрунтовуються в передромантичній історіографії? основою якої стали міфологія? народна поезія? народний епос. Найяскравіше ці ідеї виявилися в історико-художньому творі кінця XVIII ст. "Історія Русів". Свідомо ідеалізуючи окремі етапи української історії? "Історія Русів" протиставляє українську волелюбну традицію деспотичній дійсності. Зрозуміло? що за умов занепаду національно-державного життя в Україні на зламі XVIII-XIX ст. цей твір стає закликом до відродження мови? культури? державницьких традицій [183]. Передромантичний інтерес до козацько-старшинських літописів XVII-XVIII ст. породжує появу дворянської історіографії 20-40 рр. ХІХ ст.? яка продовжує обґрунтування цих ідей ("История Малой России" Д.М.Бантиша-Каменського? "История Малороссии" М.А.Маркевича? "О причинах и характере унии в Западной России" М.І.Костомарова).
Можна виокремити також фольклористичний передромантизм? який формується у 10-20-тих рр. ХІХ ст. Основним предметом розгляду стає фольклор як початкова? первісна поезія народу? в якому відбита справжня історія і відображена "природня" людина? її національний характер. Цю лінію продовжили фольклорно-історичні твори 30-40-их рр. зрілого романтизму (збірки М.Максимовича? І.Срезневського? П.Куліша? М.Маркевича)? в яких створювався ідеалізований образ України "козацьких часів".
Передромантизм? не став цілісною ідейно-художньою системою. Але через заклики жити старовиною? шануючи сакральні непорушні одвічні традиції? заклав підгрунття доби? в якій у повному обсязі оформилися основні ідеї.
Власне в історії українського романтизму можна виокремити ряд етапів. Рання романтика 20-30-тих рр. ХІХ ст.? репрезентована групою харківських романтиків (І.Срезневський? А.Метлинський? Л.Боровиковський? О.Корсун, М.Петренко та інші). Цей культурно-просвітницький етап? за словами О.Забужко? носив суто "інтелігентський характер" [86, с.95]. По-перше, на цьому етапі оформлюються основні ідеї романтичної свідомості: ідея історизму? що передбачає розробку концепції національної історії? самобутньої культури. По-друге, однією з центральних стає ідея народності? що зумовлює звернення до національних джерел? традицій? мови? фольклору. Народний романтизм спрямовував до історії народу? національної традиції? сприяв виробленню нового типу свідомості? через звернення до культурної спадщини? фольклорної конкретики, сприяючи формуванню національної літератури, демократичної інтелігенції, носіїв національної свідомості. Харківські романтики починають літературну діяльність народною мовою, саме публікуючи свої твори в таких збірках як "Український альманах", "Украинский Сборник", "Сніп", "Молодик", "Ластівка", часопис М.Максимовича "Киевлянин". Романтизм виявив якісно нове розуміння фольклору як кодифікації естетичної вартості народної поезії? як художнього осмислення історії? виразу неповторності народу. Лінгвоцентризм стає наріжним у романтизмі. Мова набуває в українській свідомості сакрального значення? стає виразом духовної с