РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ В ТЕХНІЦІ ЕЛЕКТРОКОМУНІКАЦІЙ
2.1. Становлення і розвиток засобів електрокомунікацій в Україні
Створення засобів зв'язку та їх використання являє собою одну з найдавніших сфер діяльності людства. Розвиток зв'язку розпочався ще за тих часів, коли з'явилися перші ознаки людської цивілізації.
Зміни в умовах життя і праці людей неминуче призводили до вдосконалення знарядь та способів зв'язку. При цьому поліпшення засобів зв'язку, розширення спілкування між людьми, у свою чергу, перетворювались у могутній фактор подальшого соціального прогресу.
Незмірно зросла роль зв'язку; перш за все електрозв'язку, в наш час. Незчисленні лінії та канали телекомунікацій, що створюють величезну мережу, охоплюють територію кожної розвинутої країни, є "нервовою системою" її "державного організму". Без цієї мережі неможливе безперервне передавання найрізноманітнішої інформації, необхідної для управління країною, складною сучасною економікою, а також для ділового й особистого спілкування людей, здійснення мирного співробітництва між державами, прийняття відповідних заходів щодо попередження й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і стихійних лих, здійснення наукового та культурного обміну та ін.
До середини XIX ст. єдиним засобом зв'язку між європейським континентом та Англією, Америкою та Європою, Європою та колоніями була пошта, що доставлялася пароплавом. Про події в інших країнах люди дізнавалися із запізненням на тижні, а іноді й місяці. Наприклад, вісті з Європи до Америки доставлялися через два тижні, і це був не найдовший термін. Саме тому створення телеграфу відповідало нагальним потребам людства. Коли ця технічна новинка з'явилася, потрібні були лише хвилини, щоб новина з однієї півкулі опинилася в іншій. Політичні та біржові відомості, приватні та ділові повідомлення того ж дня могли бути доставлені зацікавленим особам. Отже, телеграф - одне з найважливіших винаходів в історії цивілізації, тому що разом з ним людський розум одержав найвизначнішу перемогу над відстанню. Попередником електричного телеграфу був оптичний телеграф.
2.1.1. Телеграф як перший засіб електрозв'язку
Оптичний телеграф винайдено французьким винахідником Клодом Шаппом наприкінці XVII ст. Назву "оптичний" він отримав тому, що його сигнали сприймалися на значній відстані людським оком. Причому за сигнали правили фіксовані положення рейок. Телеграфна станція мала вежу з вертикальною щоглою, на якій була встановлена на осі планка (регулятор) завдовжки 4м. На обох кінцях планки закріплено дві рейки завдовжки 1м, що служили індикаторами. За допомогою спеціального механізму регулятору передавалися фіксовані положення через кожні 45°. Кожному індикатору надавалося одне з восьми положень (через 45°) відносно регулятора. 92 сполучення дозволяли передавати двома сигналами одне слово. Для розшифровки цих сполучень Шапп винайшов спеціальну абетку. На 92 пронумерованих сторінках було записано 8464 найбільш уживаних слів (по 94 на кожній). Депутат законодавчого зібрання Г.Ромм відзначав, що винахідник К.Шапп винайшов дуже дотепний спосіб "писати" у повітрі літери, прості, як прямі лінії, ... які передаються швидко і надійно на великі відстані...найняті для передавання телеграфних відомостей люди, необізнані з ключем, що пояснює передані знаки, не можуть порушити таємницю переданих ведомостей [Див. додаток Л]. Сигнали передавалися від вежі до вежі. Телеграфна лінія мала проміжні вежі, що були розташовані на відстані 10 км одна від одної.
Перші успішні випробування телеграфу Шапп провів у 1789 р. в Парижі, де передав повідомлення на відстань 15км. У 1794 р. за підтримки Конвенту було побудовано телеграфну лінію завдовжки 225км між Парижем та Ліллем. Перша депеша була передана з Лілля до Парижа 1 вересня 1794 р. Для цього знадобилося біля трьох хвилин.
Телеграф Шаппа знайшов широке використання у Франції. З 1830 р. оптичний телеграф почали використовувати для керування рухом потягів.
Оптичний телеграф набагато прискорив процес передачі інформації на відстань, проте він мав суттєві недоліки: був громіздким, повідомлення можна було передавати тільки в ясну сонячну погоду. Але, незважаючи на це, він знайшов широке застосування в Європі, в тому числі і в Росії, де існував до 40-х років XIX ст. Після цього він ще довго використовувався як засіб залізничної сигналізації [209, С.11-19].
Незважаючи на недосконалість оптичного телеграфу, з його появою було закладено основи для розвитку телеграфної служби, для подальших винаходів щодо прискорення передачі сигналів, для винаходу і введення в експлуатацію електричних телеграфів.
Успішне застосування оптичного телеграфу у Франції дало поштовх для подальшого розвитку телеграфії і в інших країнах. Так, у липні 1809 р. на засіданні Мюнхенської академії наук німець С.Т.Земмерінг продемонстрував свій винахід - стенсельний 35-дротовий анкрат. Дроти відповідали буквам абетки. Передача сигналів від дротів здійснювалася за допомогою бульбашок водню і кисню, що виділялися в результаті електроліту підкисленої води під дією струму. Проте цей пристрій був дуже незручним і громіздким, оскільки вимагав великої кількості дроту. У 1811 р. Земмерінг запропонував конструкцію восьмидротового телеграфу, в якому, комбінуючи попарно вісім електродів, винахідник отримав можливість передавати через вісім дротів 28 різних знаків [Див. додаток Д].
Згодом цей телеграф значно спростив Швейгер, зменшивши кількість дротів до двох. Швейгер увів комбінації тривалості в пропусканні струму - різна тривалість його дії викликала різну тривалість розкладання води. Цей телеграф усе ще був надто складним, тому електролітичний телеграф так і не одержав практичного застосування [209, C.21-23].
Зародження телеграфної техніки багато в чому пов'язане з іменами вітчизняних винахідників. Член-кореспондент Петербурзької академії наук П.Л.Шиллінг 21 жовтня 1832 р. вперше в історії продемонстрував дію електромагнітного апарата як прообразу майбутнього телеграфу [Див. дод