РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
2.1. Стан готовності майбутніх соціальних педагогів до волонтерської роботи: констатувальний експеримент
У вітчизняній і зарубіжній науці певною мірою розроблено базові положення інтегрованого підходу щодо змісту підготовки соціального педагога та обґрунтовано роль волонтерської роботи як практичної діяльності в галузі соціальної педагогіки, соціальної роботи, з'ясовано деякі тенденції й особливості волонтерської роботи вітчизняних та зарубіжних організацій як державного, так і недержавного сектору.
Питання підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання професійних функцій, а разом із тим і сприяння формуванню професійно-особистісних якостей у практичній діяльності, а саме у волонтерській роботі, ще недостатньо розв'язані. Зокрема недостатньо вивчено питання змісту, структурних компонентів, сутнісних характеристик професійної готовності, не повністю розроблено методичну основу її формування у майбутніх соціальних педагогів, фрагментарно й на емпіричному рівні описано їхні характеристики.
Відзначимо, що у психологічній і педагогічній науці немає єдиного підходу до розуміння феномену "готовність", котру визначають як "психічний стан", "особистісне", "структурне утворення", "властивість" чи "якість" особистості. Про недостатність висвітлення категорії і проблеми готовності засвідчує факт відсутності згаданого поняття у психологічних та педагогічних словниках. Теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури засвідчує вивчення різних аспектів змісту і структури феномену готовності та дає підставу зробити висновок, що дослідники здебільшого диференціюють поняття "готовність" і "підготовка", трактуючи підготовку як процес, а готовність - як його результат.
Наявні визначення поняття "готовність" не виключають одне одного, а розширюють та поглиблюють уявлення і засвідчують складність досліджуваної категорії. У нашому дослідженні ми вважаємо за потрібне трактувати феномен "готовність" у єдності особистісного та функціонального підходів - як складне особистісне утворення, що з урахуванням певних здібностей і властивостей особистості формується як тривалий або короткочасний стан залежно від наявності досвіду діяльності в тій чи іншій ситуації.
Слід зазначити, що готовність до виконання функцій соціального педагога є не лише провідним мотивом у змісті всіх підходів, а й слугує показником професійної культури, загальної соціальної орієнтації і значною мірою визначає її професійне самопочуття, моральність особистості, рівень професійної майстерності спеціаліста, його професійну компетентність та усвідомлення значущості професійно-особистісних якостей, потрібних для професійної діяльності, й усвідомлення моделей професійної поведінки. Готовність до здійснення професійної діяльності є одночасно і як риса особистості, і як умова результативної діяльності, пробуджує у студента ВНЗ соціально-професійну активність, прагнення сформувати в собі добросовісне ставлення до громадянського обов'язку, до обраної професії [215, с. 271].
Польський учений К. Дурай-Новакова вважає, що професійна готовність студентів є складним структурним утворенням, ядро якого становить позитивне ставлення до професії педагога, наявність професійно значущих якостей особистості, певна структурність професійно-педагогічних знань, умінь і навичок. Змістом готовності дослідниця вважає єдність прагнень активно, творчо й самостійно виконувати професійні завдання, почуття відповідальності за свою поведінку як педагога та настанови на повне використання з початком практичної роботи якостей, знань, умінь, отриманих раніше [95, с. 52].
Певний інтерес у зв'язку з нашим дослідженням викликають роботи Л. Кондрашової, яка, аналізуючи різні підходи до трактування феномену "готовності" до професійної діяльності, відзначає доцільність комплексного підходу, сутність якого вбачає в єдності загальнопсихологічного й морального розвитку особистості майбутнього педагога, потреби формування її моральної та психологічної сфери. Вона стверджує, що становлення фахівця за роки навчання у вищому навчальному закладі передбачає розвиток професійно важливих властивостей і якостей його особистості, які складають основу його готовності до професійної праці [134].
Формування готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності загалом і до волонтерської роботи зокрема, пов'язано з формуванням професійної спрямованості особистості студента, тобто його психологічною готовністю займатися обраною діяльністю. Дослідники розглядають готовність як суттєву передумову успішної діяльності, як важливу складову професійної готовності. Зміст спрямованості на професійну діяльність, її глибина та стійкість визначають, на думку В. Сластьоніна [258], основні якості особистості соціального педагога і створюють передумови оволодіння професійною майстерністю. Професійна спрямованість особистості розглядається як стійкий інтерес та позитивне емоційне ставлення до професії соціального педагога, схильність та бажання займатися нею.
У кваліфікаційних характеристиках соціального педагога, затверджених вченими радами різних вузів, йдеться про те, що діяльність спеціаліста в галузі соціальної роботи здійснюється у відкритому соціальному мікросередовищі, у тісному співробітництві з державними і недержавними інститутами виховання, з сім'єю і громадами [99; 112; 206]. Науково-теоретична готовність тісно пов'язана із практичною готовністю соціального педагога, здобутою у процесі безперервної соціально-педагогічної практики та інших видів діяльності студентів; а зміст практичної готовності міститься у професійних уміннях соціального педагога.
Отже, узагальнюючи розглянуті підходи, ми будемо розглядати "готовність" майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності, а втім і до волонтерської роботи, як інтегративне особистісне утворення, ядро якого складають позитивне ставлення до
- Київ+380960830922