РОЗДІЛ 2
НЕОКОНСЕРВАТИЗМ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА США У 70-80-Х РР. ХХ СТ. ЯК ВИДОЗМІНА ТРАДИЦІЙНОГО КОНСЕРВАТИЗМУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ВИТОКИ
Наприкінці 70-х - у першій половині 80-х років ХХ ст. до керівництва в багатьох розвинутих країнах Європи та США прийшли уряди представників консервативної ідеології, а точніше її новітньої форми - неоконсерватизму, які почали практичне втілення своїх поглядів у життя суспільства. Першим урядом, який відкрито заявив про прихильність до нової ідеології, був уряд М.Тетчер у Великій Британії (1979). Потім у 1980 році в США з приходом до влади адміністрації Рональда Рейгана основні положення неоконсерватизму було запроваджено в цій потужній державі. За короткий час із цілої низки важливих економічних показників неоконсервативні рішення виявилися досить ефективними: удалося певною мірою приборкати інфляцію, скоротити безробіття, стимулювати ділову активність у деяких важливих галузях виробництва.
Неоконсерватизм у вигляді теорії зароджується в 70-ті роки ХХ ст., з 80-х років він стає суспільно-політичним явищем світового масштабу, що має певні філософські корені, і охоплює ідеологію, політику, економіку, соціальну й духовну сфери життя розвинутих країн. Філософське підґрунтя він плекає з робот Лео Страуса75: здоровий та сильний націоналізм, єдність західного світу, релігійна та філософська етика, використання всіх сил західної демократії для встановлення миру, політичне та ідеологічне лідерство визнається за США, тому що ця країна є лідером західної цивілізації.76 Економічною платформою неоконсерватизму стали розробки Нобелівських лауреатів М.Фрідмана та Ф.Хайека - монетаризм.
Як ідеологія неоконсерватизм стає системою поглядів на суспільство та на людину, системою цінностей та норм окремих угруповань людей, він визначає цілі та засоби їх досягнень, які обумовлені економічними, соціальними, політичними відносинами. Політологічний словник дає таке визначення цієї ідеології: "Неоконсерватизм - сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства й визначає урядову політику та політичних курс провідних країн Заходу останніх десятиліть. Кредо "нового консерватизму" в економіці - заміна реформістської моделі розвитку монетаристською моделлю, орієнтованою на звільнення приватного капіталу від надмірного державного втручання, всебічне стимулювання ринкових відносин, приватного підприємництва. У соціальній сфері - більш гнучкий ліберально-реформістський курс поступився місцем жорсткій економії, "економічному реалізму", скороченню соціальних витрат, антиегалітарним тенденціям... Неоконсерватизм ставить завдання... забезпечення традиційних морально-політичних цінностей через розвиток суспільства і збалансованість відносин суспільства з природою".77
Як і всяка інша ідеологія, неоконсерватизм відіграє низку суспільно-політичних функцій. Такі політологи, як І.Крістол, Д.Каванах, Н.Подгорець вважають, що неоконсерватизм виконує функцію структурування суспільства, що він задає основні параметри сприймання тих чи інших політичних явищ та ситуацій, обґрунтовує, виправдовує їх, формує довготривалі цілі та завдання політичної діяльності, а також пропонує й оцінює засоби їх досягнення78 . На наш погляд, треба ще додати функцію прогнозування, що ґрунтується на спробах наукового аналізу стану та розвитку суспільства в усіх сферах життя.
Ідеологічні міркування прихильників неоконсерватизму переплітаються з конкретними ідеологічними мотивами, вносять у політику певний ідейний зміст, у тому числі формують морально-ціннісні уявлення про цілі політичного курсу держави та припустимих засобах їх досягнення. Ідеологія, що лежить у підвалинах політичних рішень, впливає на всі етапи політичного процесу: усвідомлення політичної проблеми, вибір і прийняття політичного рішення, його здійснення, оцінка наслідків. Ідеологія виконує функцію не тільки пропагандистського виправдання й раціоналізації політичного курсу, вона водночас є структурним елементом самої політики.
Для більш глибокого з'ясування місця та ролі неоконсерватизму важливо зупинитися на історичних та соціально-економічних передумовах його виникнення, визначити його соціальних носіїв, окреслити соціальну базу, а також розглянути коло проблем з початку виникнення, формування та розвитку його ідеологічного джерела - консервативної ідеології, яка є політичною ідеологією і практикою суспільно-політичного життя, "... що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Попри різні форми консерватизму притаманні спільні ідейні риси: визнання недосконалості людської природи й обмежених можливостей людського розуму; орієнтація на загально-релігійний порядок; переконання про вроджену нерівність людей, ставлення до конституції, як до Богом даного порядку; упевненість у необхідності панування закону ... як форми індивідуальної свободи..."79. Для більш глибокого розуміння особливостей та специфіки консерватизму в європейському (Велика Британія) та американському (США) варіантах треба дослідити етапи еволюції консервативної ідеології в цих країнах.
2.1. Еволюція ідеології консерватизму у Великій Британії до неоконсерватизму.
Британський консерватизм пройшов довгий шлях свого становлення та розвитку від пов'язаних між собою в єдину систему положень до ідеології певної частини населення, певного політичного типу мислення. Консерватизм став явищем у суспільно-політичному житті, і, як будь-яке явище, він має свою передісторію, періоди зародження, становлення та розвитку.
Значна частина дослідників британського консерватизму пов`язує його зародження з ім'ям Едмунда Берка, вказуючи на те, що саме в Англії мала з'явитися подібна ідеологія, бо тут було сформовано середовище для формування консервативного світогляду Е.Берка. Саме тут на цей час "...на зміну варварству та фанатизму прийшли цивілізаційні права, що стали нормою спілкування...".80 Але деякі вчен