РОЗДІЛ 2
ЦІННІСНІ ВИМІРИ ІНТЕГРАТИВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ЯК ЧИННИКА СУСПІЛЬНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ
2.1. Сутнісні риси інтегративної ідеології
Як ми побачили з попереднього розділу, починаючи з Кліффорда Гірца та Поля Рікера ідеологію часто пов'язують зі структурою соціальної дії і приписують їй інтегративні функції. Більш того, все частіше науковці наголошують на необхідності саме інтегративної ідеології, яка формується на основі ненасильницького діалогу та поєднання фундаментально значущих для всіх цінностей. Отже, потрібно розглянути сутнісні риси такої ідеології, а також з'ясувати умови її розбудови.
Багато політологів наголошують на необхідності формування інтегративної ідеології для подолання триваючої ідеологічної роздробленості українського суспільства. Ця ідеологія об'єднає більшу частину українських громадян. Про необхідність пошуку об'єднавчих цінностей неодноразово відзначали як вищі державні урядовці, так і представники наукової еліти. Розбудова інтегративної ідеології має вестися паралельно з визріванням громадянського суспільства, і така ідеологія має допомогти розрізненим групам, що створюють український народ, скластися в цілісність - вона має виробити для них спільну мову символів, цінностей, якою буде вестися загальноукраїнський діалог, націлений на те, щоб визначити загальноприйнятний суспільний устрій і загальнозначущі цілі його розвитку.
Напрацювання інтегративної ідеології, на думку Ф.М.Рудича, є "тією проблемою, розв'язання якої значною мірою сприятиме розвитку громадянського суспільства в Україні" [46, 26].
Це пов'язано з тим, що громадянське суспільство ґрунтується на принципах ідеологічного плюралізму, реальному праві всіх суб'єктів безперешкодно дотримуватися і відстоювати різноманітні ідеї, теорії, погляди, які віддзеркалюють різноманітні аспекти життя суспільства. Цей принцип не виключає, а передбачає наявність ідеологічного консенсусу щодо найбільш важливих і значущих для розвитку цінностей громадянського суспільства. Необхідність створення в Україні повноцінного відкритого суспільства, основним елементом якого є громадянське суспільство, соціально-демократична та соціально-правова держава, домінує зараз не тільки у поглядах української політичної та інтелектуальної еліти, а й у суспільній свідомості. Як підтверджує досвід, такі цінності можуть бути визначені в рамках політичної нації. Ключовими цінностями інтегративної ідеології могли б стати людська гідність, компетентність, відповідальність, патріотизм, гуманізм, демократія, соціальна справедливість [46, 27].
У цьому контексті важливо завершити процес модернізації Конституції та політичної системи України, досягти стратегічної мети українського суспільства: побудови демократичної соціальної, правової держави. І одним з ключових аспектів цього процесу є формування інтегративної ідеології.
Головна теоретична проблема, що пов'язана зі сферою інтегративної ідеології, полягає у наявності трьох взаємовиключних підходів до можливості її існування.
Перший підхід репрезентують автори, які заперечують можливість існування будь-яких об'єднувальних (інтегративних) ідеологій, посилаючись на негативний досвід радянського минулого та відстоюючи принцип ідеологічного плюралізму, закріплений в ст.15 Конституції України. Проти створення такої ідеології виступають і деякі російські дослідники, наприклад, В. Шейніс, що в інтерв'ю редколегії журналу "Вестник МГУ" відзначав, що вільне демократичне суспільство припускає плюралізм ідеологічних доктрин і концепцій [191, 74]. Проте, на думку дисертанта, плюралізм не заперечує можливості інтегративної ідеології як інструменту консолідації суспільства.
Другий підхід, який поділяється сьогодні економістами і політологами, розглянемо на прикладі аргументів, що виклав П. Демчук. На його думку, якщо під ідеологією розуміти формування, теоретичне обґрунтування і захист тих чи інших суспільних цінностей, то легко переконатися в тому, що політична еліта як носій і виразник цінностей та інтересів конкретної соціальної групи суспільства саме політико-ідеологічними засобами намагається завоювати свідомість співвітчизників і спонукати їх до тих чи інших дій. В суспільстві поряд з системами захисту партійних, соціально-групових цінностей та інтересів надійно функціонує і система визначення, формування й захисту загальносуспільних цінностей та інтересів. Це і є суспільна, загальнонаціональна державна ідеологія (яка за змістом є ідеологією інтегративною), котра стоїть поза політико-ідеологічною боротьбою різних політичних партій і не втручається в неї, а зосереджує свою увагу саме на політико-ідеологічних проблемах розвитку загальнонаціональних цінностей і на цих засадах забезпечує згуртованість та злагоду в суспільстві.
Третій підхід до вирішення проблеми репрезентують дослідники, які визнають необхідність державної ідеології в суспільстві як ідеології інтегративної, духовно-моральної квінтесенції суспільного розвитку, називаючи її державницькою [147; 148]. Але вони заперечують саму можливість існування подібної ідеології, оскільки Конституція України забороняє обов'язкові ідеології. Єдине на що вони погоджуються, це на те, що інтегративна ідеологія може ґрунтуватися не на змістовних (бо кожна ідеологія вважає себе найкращою), а на формальних і структурних моментах, тобто процедурах, правилах, абстрактних, установках [37; 62].
На нашу думку, позитивною була б наступна точка зору. Необхідність інтегративної ідеології в українській державі перехідного типу визначається тим, що саме при переході від однієї моделі суспільного устрою до іншої визначною є роль держави, яка формує засади для виникнення громадянського суспільства, реформування держави в правову і соціальну та інтегрує суспільство, котре в процесі становлення та перетворення в громадянське стає плюралістичним.
Становлення громадянського суспільства супроводжується поліідеологічністю, але процес державного керівництва суспільними справами проходить в межах певної ідеології,