РОЗДІЛ 2. Шляхи, форми, методи й засоби формування духовних цінностей у дітей і
молоді в теоретичній спадщині і творчій діяльності О. А.
Захаренка..................................................................................................................63
2.1. Концептуальні положення та продуктивні ідеї О. А. Захаренка з проблеми
формування духовних цінностей школярів і молоді............63
2.1.1. Концепція формування духовних цінностей в учнів Сахнівської
школи..........................................................................................................86
2.2. Шляхи, форми й методи реалізації концепції О. А. Захаренка
„Формування духовних цінностей учнів Сахнівської
школи”........................................................................................................90
2.2.1. Праця – системотвірний чинник формування духовних
цінностей…………………………………………………………………91
2.2.2. Сахнівська школа – центр-комплекс духовного формування
особистості................................................................................................119
2.2.3. Спільна діяльність школи, сім’ї та громадськості з духовного розвитку
особистості...............................................................................137
2.2.4. Ефективність системи формування духовних цінностей в учнів Сахнівської
школи...................................................................................151
2.2.5. Система використання і впровадження продуктивних ідей теоретичної
спадщини та творчої діяльності О. А. Захаренка ...........168
Висновки з другого
розділу....................................................................................182
Загальні
висновки.................................................................................................185
Список використаних
джерел.............................................................................191
Додатки....................................................................................................................208
ВСТУП
Актуальність дослідження. Кожне суспільство має потребу в громадянах з високим
рівнем свідомості, здатних мислити й діяти на загальне благо. Сучасний етап
реформування освіти в Україні вимагає радикальних змін у навчанні й вихованні
підростаючого покоління. Національною доктриною, Державною програмою “Вчитель”
та іншими нормативними документами визначено, що саме вчителю належить ключова
роль в освіті, адже через його діяльність відбувається становлення громадянина
як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний та духовний потенціал
нації. Відповідно до вимог сьогодення школа покликана сформувати особистість
майбутнього громадянина, який вмітиме самостійно набувати знання, орієнтуватися
в швидкому потоці інформації, самовдосконалюватися.
Реформування системи освіти сприяло появі та розвитку низки прогресивних
тенденцій: зроблено значні кроки в розбудові національної школи, здійснюється
гуманітаризація, диференціація змісту освіти та організації навчально-виховного
процесу, з‘явилися заклади нових типів, освіта поступово переорієнтовується на
розвиток особистості як головну мету едукаційного процесу. Але ці зміни через
певні об‘єктивні та суб‘єктивні чинники досить повільно проходять у сільських
школах.
Проблема розвитку сучасної сільської школи стала предметом дослідження та
привернула увагу науковців та практиків, адже суспільство висуває нові вимоги
до якості освіти, рівень якої поступається освіті, здобутої учнями у міських чи
великих самодостатніх загальноосвітніх закладах, що функціонують у центральних
садибах, великих селищах та селах.
Сьогодні вітчизняні та зарубіжні вчені працюють над розробкою стратегічних
напрямів та пошуку інноваційних підходів до розвитку освіти у сільській
місцевості з урахуванням сучасних тенденцій та потреб. Отже, проблема
забезпечення сприятливих умов для здобуття якісної освіти як у міській, так і у
найвіддаленішій сільській школі стає стратегічною. Як забезпечити реалізацію
поставлених завдань, якими засобами домогтися їх успішного вирішення. Саме з
цих позицій мають розглядатися нові підходи до моделі розвитку сучасної школи.
XXI століття увійти в історію, як століття освіти з її проблемами, пошуками,
досягненнями й нерозв’язаними проблемами. Провідні українські та зарубіжні
педагоги й мислителі завжди цікавилися проблемами духовності людини, її
духовної самореалізації. Тому важливе завдання системи освіти держави є
цілеспрямоване формування свідомості, бажання й потреби духовного розвитку
кожного громадянина.
Педагогічні дослідження щодо формування, виховання духовності, духовних
цінностей як правило базуються на ідеях Б. Ананьєва. М. Бердяєва, Л. Божович,
Г. Ващенка, О. Вишневського, В. Давидова, А. Коростельової, І. Огієнка,
Л. Соханя, В. Стеценка та ін. Окремі аспекти зазначених досліджень відображені
в багатьох наукових розвідках. Істотні сторони проблеми духовного виховання
молоді висвітлені в працях відомих педагогів А. Дістервега, Я. Коменського,
М. Пирогова, Я. Корчака, Г. Сковороди, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинського та ін.
Справжньою скарбницею для вивчення проблеми духовної самореалізації особистості
в умовах загальноосвітньої школи є роботи педагогів-практиків XX століття
Є. Ільїна, О. Лисенкової, А. Макаренка, В. Сороки-Росинського, С. Русової,
В. Сухомлинського, В. Шаталова та ін.
Про необхідність формування духовності молодого покоління говориться в низці
державних нормативних документів, зокрема в Декларації про державний
суверенітет України, Конституції України, Законі Ук
- Київ+380960830922