РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАУКОВОГО СТИЛЮ В ІСТОРИЧНИХ ТВОРАХ РОМАНА ІВАНИЧУКА
2.1. Загальна характеристика наукового стилю
Науковий стиль - "функціональний різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі науки та освіти" [287, с. 372]. До основних специфічних мовних ознак наукового стилю належать:
* на лексико-семантичному рівні - уживання слів-термінів і термінологічних словосполучень з різних галузей знань (їх тематичний аналіз подаємо нижче); загальнонаукових термінів: аналіз [273, с. 584], аргумент [246, с. 110], гіпотеза [271, с. 332], дослід [271, с. 289], ], категорія [256, с. 224], концепція [273, с. 594], метод [249, с. 218], об'єкт дослідження [273, с. 594], постулат [273, с. 601], синтез [271, с. 350], теорія [271, с. 289], функція [271, с. 389];
* на словотвірному рівні - наявність абстрактних іменників, переважно іншомовного походження, із суфіксами -изм, -аці(я), -ість та ін.: абсолютизм [273, с. 687], концентрація [273, с. 606], трансцендентність [244, с. 6];
* на морфологічному рівні - переважання певних класів слів (іменників, а не, скажімо, дієслів); використання узагальненого значення граматичної форми однини іменників, за якою стоїть не окремий предмет, а поняття про клас предметів; прикметників для уточнення змісту поняття через зазначення його ознак; позачасового значення форм дієслів, зокрема теперішнього часу постійної дії, абстрактного теперішнього часу або абстрактного майбутнього часу; особових займенників у найбільш узагальнених значеннях; посилювальних і обмежувальних часток, займенників, кількісних прислівників як засобів експресивності; прислівників у сполучній функції;
* на синтаксичному рівні - використання різноманітних складних речень, зокрема складнопідрядних з кількома предикативними частинами (особливо це помітно в романах "Рев оленів нарозвидні", "Вогненні стовпи"); широке вживання простих ускладнених речень (з однорідними членами, з відокремленими членами речення, із вставними словами і словосполученнями та вставленими конструкціями).
Вивчаючи цей функціональний різновид мови, дослідники Н.В. Ботвина [23], М.А. Жовтобрюх [72], Н.В. Зелінська [80, 81, 82], А.П. Коваль [93, 94], О.Д. Митрофанова [123], Н.Ф. Непийвода [131] виокремлюють такі його підстилі: 1) власне науковий (академічний) підстиль із жанрами текстів: монографії, дисертації, курсові і дипломні роботи, реферати, тези, рецензії, статті, наукові доповіді, повідомлення; 2) науково-популярний: брошури, енциклопедії, довідники; 3) науково-навчальний (дидактичний): підручники, посібники, лекції, методична література. Н.Ф. Непийвода вважає, що україномовний власне науковий підстиль майже не реалізується. На її переконання, функції цього підстилю виконує в україномовному спілкуванні науково-технічний мікростиль. Тексти власне наукового стилю інформують про досягнення автора, вузьке коло осіб певної галузі науки чи техніки; науково-популярного повідомляють, впливають, зацікавлюють широкий загал досягненнями науки. Основною метою науково-навчального тексту є донесення системи знань на певному етапі наукового, освітнього розвитку особистості. Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний з видів характеризується своїми власними особливостями використання мовних засобів.
Науковий стиль досить активно впливає на художній, тому продуктивно поповнює його мовний фонд своїми елементами. Марковані елементи наукового стилю в художньому змінюють своє функціональне навантаження, а саме: елементи із науково-інформативним значенням виконують у художньому тексті художньо-зображальну функцію.
2.2. Наукова термінологія в історичному романі
Аналіз художнього мовлення Романа Іваничука показав, що з наукового стилю в мову його історичних творів увійшли, по-перше, мовні засоби лексичного рівня, а саме слова-терміни та терміни-словосполучення, серед яких багато слів з абстрактним значенням; по-друге, конструкції синтаксичного рівня, у яких виразно виявляється авторська індивідуальність письменника. Проте, найбільше за кількістю в художніх текстах романіста виявились саме терміни. Про їх доцільне вживання в українській мові сказав автор устами свого вчителя Івана Франка в романі "Шрами на скалі": "Хай же і наша мова збагачується термінами, які у світі вже мають усталене місце і традицію" [273, с. 597]. На їх позначення в роботі використано вислів "елементи наукового стилю". Цією назвою також позначено терміносполучення, спеціальні слова, спеціальна лексика, фахові слова, фахова лексика, галузеві слова, галузева лексика, які мають аналогічне значення.
Наявність елементів наукового стилю в художній прозі письменника, характер їхнього співвідношення і взаємодії простежуємо саме в жанрі історичного роману, на що вказує Н.М. Разікіна. Дослідниця зазначає, що "взаємодія наукового і художнього стилів отримує сьогодні цікаве висвітлення в результаті дослідження таких жанрів (вони знаходяться на стику функціональних стилів), як історичні романи, які є зразками так званого художнього документалізму" [159, с. 19].
2.2.1. Т е р м і н я к е л е м е н т н а у к о в о г о с т и л ю в х у д о ж н ь о м у т е к с т і. Уживання терміна в науковому й художньому текстах - явища різного порядку. Якщо в науковому тексті терміни, як правило, стилістично нейтральні, причому ця нейтральність є одним з основних показників наукового стилю, то в художньому мовленні вони втрачають свої специфічні термінологічні ознаки, "свою стилістичну замкненість" та нейтральність і стають стилістично забарвленими. На таке переосмислення терміна в художньому тексті вказують Г.О. Абакумова [1], Н.Г. Благова [18], Н.І. Бойко [20], Л.В. Бублейник [25], Т.Н. Дорожкіна [58], В.Л. Карпова [88, 89], М.М. Кожина [99], Ю.С. Лазебник [112], О.Г. Муромцева [128], В.І. Ярмак [229, 230]. Тому, перш ніж аналізувати терміни, потрібно визначити, у якому функціональному стилі вони вживаються, тобто, як зауважує А.П. Коваль