Розділ 2 Філософський аналіз контроверзи "космоцентризм - еволюціонізм" в космофізиці 68
2.1 Взаємовплив світоглядних та наукових чинників становлення опозиції "космоцентризм - еволюціонізм" 68
2.2 Теоретично-світоглядні орієнтири (параметри) сценаріїв еволюціонуючого космосу: від ньютонівського до інфляційного етапу космології 81
2.2.1 Ньютонівський етап становлення наукової космології 81
2.2.2 Релятивістська космологія: Ейнштейн 84
2.2.3 Фридманівский етап становлення наукової космології 87
2.2.4 Теорія "Великого вибуху" і поразка Стаціонарного всесвіту
Ф.Хойла 93
2.2.5 Інфляційний етап космології 99
2.2.6 Культура нелінійного мислення і її роль в осмисленні еволюціонуючого всесвіту 121
2.3 Значення культури нелінійного мислення для постфрідманівської стратегії розробки космофізики 141
Висновки 158
Список використаної літератури 161
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На зламі другого й третього тисячоліть людство по-новому усвідомлює своє місце в глобальній фізико-космічній еволюції Всесвіту. Образ універсуму, виявлений у мові космофізики ХХ століття, зображується нею як універсум закономірно еволюціонуючої гетерогенної матерії. Причому, категорія "матерія" тепер охоплює незмірно ширший спектр явищ порівнянно з тими, які вона відображала раніше. У рамках парадигми сучасної космофізики, категорія "матерія" охоплює не тільки речовинні об'єкти, живу, неживу, штучну й програмувальну матерію зі штучним інтелектом, але й "темну матерію", антигравітаційний космічний вакуум, у якому виникають сингулярності що вибухають.
Однак інноваційні процеси, що відбуваються в концептуальних основах космофізики XXI століття, охоплюють зміст не лише ключових понять цієї науки, але й домінантних парадигм фізико-теоретичного осмислення реальності. Ейнштейнівська, фрідманівська, інфляційна та інші парадигми піддаються нині все більш радикальним трансформаціям. Смисловим центром базових мов космофізики стають такі категорії, як "квантовий вакуум", "динамічний хаос", "темна енергія", "самоорганізація", "нелінійність", "багатоваріантність", "випадковість", "суперсиметрія", "антропність" та ін.
Кардинальність трансформаційних процесів, що відбуваються нині (концептуальних, епістемологічних, світоглядних) свідчить про те, що космофізика входить у постнекласичну фазу осмислення еволюції Всесвіту. Статус світоглядної домінанти космофізики сьогодення здобуває еволюціоністська парадигма, що базується на ідеї антигравітаційного космічного вакууму. Ця парадигма космофізики виникла в рамках квантової теорії поля завдяки зусиллям таких учених, як П.Дірак, Р.Фейнман, Дж.Уілер, У.Лемб, де Сіттер, Г.Казімір, Г.Наан, Я.Зєльдович, М.Марков, К.Станюкович та інших. Плідні ідеї названих учених відіграють ключову роль у здійсненні нинішнього парадигмального зрушення в розвитку фізико-космологічного пізнання.
У космофізиці попередніх епох матеріальний світ ідентифікувався з матеріальністю земної поверхні, а будь-які значимі явища й події, що відбуваються на нашій планеті, здобували статус світових і вважалися універсально-загальними. У рамках парадигми космофізики ХХ століття планетарна матерія осмислюється інакше. Тут вона має всього лише локальний характер, тобто не здатна виступати визначальним фактором світобудови. Стосовно фізичної реальності у всій повноті її вимірів, то вона тепер диференціюється на масштабно-структурні рівні: мікро-, макро- і мегасвіті. Така фізична реальність не вичерпується якоюсь однією сутністю. Її явища розкриваються в неозорому різноманітті нескінченної багаторівності субстанціальних основ. Майбутнє такої реальності різноплановим. Воно має різні аспекти, зрізи й характеристики. Саме цим і обумовлене розмаїття футурологічних прогнозів, що заполонили наукову й соціально-філософську літературу. З'являється усе більше теоретичних робіт із прогнозування, серед яких можна виділити праці Е.Янча, Н.Мойсеєва, Е.Князєвої, С.Курдюмова, С.Капіци, Г.Малинецького й ін. Ця ситуація вимагає всебічного аналізу всіх масштабних процесів, що намітилися, їхнього об'єктивного відбиття й в остаточному підсумку створення нової космофізичної картини еволюціонуючого Всесвіту, що органічно включає в себе й соціальний космос.
Нова самосвідомість космофізики дозволяє людству не тільки відчувати себе єдиним цілим, але й більш адекватно оцінювати науково-технологічне майбутнє, що насувається. Усвідомлюючи себе соціальним космосом, що формує своє майбутнє за допомогою могутніших інфо-компьютерно-мережних і інших супертехнологій, людство ставиться до кожного нового проекту майбутнього як до своєрідної довгострокової програми практичних і соціально-перетворюючих дій. Прогнози прийдешніх змін, що випливають із таких проектів, істотно впливають на його науково-технологічну активність. У цих умовах світоглядні парадигми космофізики починають грати надзвичайно важливу роль у формуванні самосвідомості соціокосмосу.
Нинішній етап формування самосвідомості соціокосмосу, інтенсивне нагромадження й систематизація космофізичних знань ведуть до істотного розширення світоглядних меж, радикальної зміни уявлень про міжрівневі зв'язки і взаємодії. Об'єкти земної природи не виключаються з нових світоглядних парадигм космофізики, однак розуміння їхнього статусу в структурі загальних знань про навколишню реальність істотно змінюється. Поширюється уявлення про те, що поряд з нашим Всесвітом існують і інші всесвіти, що еволюціонують, які мають інші параметри, інші фізичні закони й сценарії еволюції. Це приводить до гранично широкого розуміння еволюціонізму, у рамках якого здійснюється не тільки просторово-подібна репрезентація, що розкриває структуру й ієрархію світобудови, але і його темпоральна репрезентація, у контексті якої світ уявляється як складна динамічна система у всій його діахронії: фізико-космічне народження й еволюція нашого Всесвіту,