РОЗДІЛ II ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ 106
2.1. Виявлення й аналіз рівня сформованості діалогічних умінь у студентів різних курсів вищих навчальних педагогічних закладів 106
2.2.Мета і завдання формувального експерименту 128
2.3. Дослідна програма з формування діалогічних умінь студентів у процесі професійної підготовки 131
2.4. Результати дослідно-експериментальної роботи з перевірки ефективності педагогічних умов формування діалогічних умінь студентів 166
Висновки до ІІ розділу 185
ВИСНОВКИ 189
ДОДАТКИ 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 265
ВСТУП
Актуальність дослідження. Структурні зміни в освітній галузі зумовлюють зростання вимог до майбутніх учителів, які повинні вміти варіативно будувати і моделювати педагогічну діяльність, самостійно приймати рішення щодо її вдосконалення, аналізувати результати, розвивати рефлексію. У цьому контексті важливим завданням освітнього процесу у вищій і середній школі є організація "живого" і безпосереднього спілкування суб'єктів навчальної діяльності.
У "Концептуальних засадах демократизації та реформування освіти в Україні" наголошено на тому, що в основі оновлення методів, прийомів навчальної діяльності учнів повинно лежати гуманістичне спілкування, партнерські стосунки, принципи рівноправного діалогу "учитель-учень". Документ орієнтує практику навчання на активне використання діалогу у різних типах навчальних закладів, пояснюючи, що дискусії та диспути з важливих проблем й тем, розкриття різних наукових позицій з того чи іншого питання, активний діалог, а не лише монолог з учнями, є важливими методами поглиблення їх пізнавальної діяльності.
Результати аналізу шкільної практики свідчать, що учитель не завжди готовий будувати свої стосунки з учнями на принципах діалогічного спілкування, взаєморозуміння, співробітництва й співтворчості. Деякі педагоги вважають діалог лише формою організації, а не педагогічною цінністю, формою взаємодії вчителя й учнів у навчальному процесі. У зв'язку з цим актуалізується проблема формування у студентів діалогічних умінь у процесі професійної підготовки. Високий і достатній рівні сформованості у майбутніх вчителів діалогічних умінь сприятимуть подоланню суперечності між складністю професійних функцій сучасного педагога й недостатньо розвиненою здатністю випускників вищої педагогічної школи до їх творчої реалізації.
Дослідженням і вирішенням проблеми організації міжсуб'єктної взаємодії на принципах діалогу займалися вчені різних історичних епох. Як спосіб пізнання, знаходження істини характеризували діалог античні вчені (Сократ, Платон). Як засіб "діалогу двох культур" використовували його в епоху Відродження. У XVIII - XIX ст. вважали, що діалог - це форма спілкування і стосунків між людьми; спосіб самосвідомості й самопізнання людини (Ф. Шлейєрмахер). На межі XIX - першої чверті XX ст. виховні можливості діалогу використовували для духовного єднання людей (М. Бубер, К. Ясперс, Ф. Ебнер). Подальший розвиток проблеми організації міжсуб'єктної взаємодії дав змогу характеризувати діалог як продукт мовного обміну (З. Валюсинська); форму, тип мови, що складається з обміну репліками (В. Ярцева); взаємодію, в якій соціальне наближається до біофізичного (Л. Якубинський); універсальне явище, що пронизує всі сторони людського буття, розмову рівноправних особистостей (М. Бахтін).
У наш час проблема діалогу вирішується з позиції ідеї співіснування як спосіб взаємодії окремих людей з об'єктами культури і мистецтва в історичній перспективі (В. Біблер, В. Оконь).
Результати аналізу теорії і практики організації освітнього процесу у вищій педагогічній школі свідчать про недооцінку діалогічних умінь у підготовці майбутніх вчителів до професійної діяльності. У педагогічній літературі все ще недостатньо конкретизований термінологічний апарат діалогічної освіти. Потребує уточнення й конкретизації саме поняття "діалогічні уміння"; не з'ясовано структуру діалогічних умінь та ознаки їх класифікації; не визначено критерії й показники рівнів їх сформованості; не обґрунтовано педагогічні умови формування цих умінь.
Ураховуючи потребу суб'єктно орієнтованої педагогічної практики у побудові освітнього процесу на принципах діалогу та недостатнє теоретичне обґрунтування цього аспекту в науковій літературі, темою дисертаційного дослідження обрано "Педагогічні умови формування діалогічних умінь у студентів вищих навчальних педагогічних закладів".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної теми "Теоретичні основи підготовки студентів до творчої професійної діяльності в умовах педвузу", яка розробляється кафедрою педагогіки Криворізького державного педагогічного університету за наказом Міністерства освіти і науки України (2-96). Тема дисертації затверджена вченою радою КДПУ (протокол № 7 від 19 травня 1997 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в сфері психології і педагогіки (протокол № 5 від 14 червня 1999 р.).
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці моделі формування діалогічних умінь студентів у процесі професійної підготовки.
Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:
1. На основі аналізу теорії і практики підготовки майбутніх фахівців з'ясувати сутність і структуру діалогічної діяльності, класифікувати діалогічні вміння вчителя, визначити основні підходи до їх формування.
2. Обґрунтувати критерії і показники визначення рівнів сформованості діалогічних умінь у студентів вищої педагогічної школи.
3. Розробити та обґрунтувати модель та умови формування діалогічних умінь в освітньому процесі ВНЗ педагогічного профілю.
4. Обґрунтувати та експериментально перевірити програму формування діалогічних умінь майбутніх учителів.
В основі дослідження лежить гіпотеза, відповідно до якої формування діалогічних умінь у майбутніх педагогів бу