РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ЧИННИХ
НА ТРАНСПОРТІ ПРАВИЛ
2.1. Об'єкт порушень чинних на транспорті правил
Дослідження об'єкта злочину посідає важливе місце в теорії кримінального права та є першочерговим у практиці застосування кримінального закону. Поглиблене вивчення проблеми об'єкта допомагає з'ясувати соціальну i правову сутність та характер i ступінь будь-якого суспільно небезпечного посягання, у тому числі й злочинного. Визначення об'єкта злочину, в першу чергу, дає можливість правильно кваліфікувати, відмежувати від інших злочинів та найбільш повно розкрити соціально-правовий зміст, юридичні якості злочину. Все це врешті-решт дозволяє правильно визначитися з кримінальною відповідальністю та призначенням справедливого покарання. Чітке визначення об'єкта злочину також сприяє точному встановленню його місця у системі Особливої частини КК України.
Проблема об'єкта злочину в теорії кримінального права не є новою. Перші дослідники об'єктом злочину визнавали суб'єктивні права особи (А. Фейєрбах), норми права в їх реальному бутті (М.С. Таганцев), цінності як умови здорового існування суспільства (К. Біндінг), охоронювані нормами права життєві інтереси (Ф. Ліст), правові блага (Г. Вельцель) тощо [83, с. 11]45.
Подальшого розвитку поняття об'єкта злочину набуло в роботах М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Ф.Г. Бурчака, С.Б. Гавриша, В.П. Ємельянова, М.І. Ковальова, М.Й. Коржанського, В.М. Кудрявцева, А.В. Наумова, Б.С. Никифорова, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, О.О. Піонтковського, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, А.Н. Трайніна, В.М. Трубникова, Є.В. Фесенка та інших авторів.
На сьогодні існує кілька поглядів щодо поняття об'єкта злочину. Домінуючим залишається визначення останнього як суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань [81, с. 22; 101, с. 107; 156, с. 56]46. До інших визначень цього елементу складу злочину слід віднести: об'єкт злочину - правове благо як певна цінність [30, с. 64]47, соціальна оболонка [218, с. 127]48, сфери життєдіяльності [45, с. 67-77]49, охоронювані законом цінності [250, с. 9]50 та ін.
Проте більшість авторів, які обґрунтовують власні дефініції об'єкта злочину, повністю не відмовляються від можливості тією чи іншою мірою визнання останнім суспільних відносин. Так, О.М. Кривуля та В.М. Куц зазначають, що у злочинних діяннях окремих осіб відсутні небезпека суспільним відносинам, тому вони не є об'єктами злочину. Але можуть виступати як останні, якщо протиправні дії досягають такої критичної маси, яка дорівнює діяльності великих соціальних груп [93, с. 74-75]51. Є.В. Фесенко не виключає суспільні відносини з ланцюга цінностей, які становлять об'єкт злочину [250, с. 10]52. В.М. Трубников визначає соціальну оболонку (об'єкт злочинного посягання) як сукупність суспільних відносин, що формуються як єдність та взаємодія особи та довкілля [218, с. 127]53.
Отже противники визнання лише суспільних відносин об'єктом злочину повністю не заперечують можливості останнього. Тому ми залишимося прихильниками так званої класичної теорії, що стосується цього питання, відповідно якої об'єктом злочину є саме суспільні відносини.
Широкого поширення набула тричленна, так звана класифікація по вертикалі об'єктів злочину на загальний, родовий і безпосередній.
Загальним об'єктом злочинів визнається вся сукупність суспільних відносин, які охороняє кримінальне законодавство. Під родовим об'єктом злочинів, звичайно, розуміють суспільні відносини, на які посягає певна група злочинів. Це можуть бути тотожні чи однорідні суспільні відносини, що охороняються комплексом пов'язаних кримінально-правових норм. Безпосередній об'єкт - це суспільні відносини, на які посягає конкретне злочинне діяння. Це суспільні відносини, поставлені під охорону певного кримінального закону.
Ряд злочинів мають не один, а кілька безпосередніх об'єктів. У теорії кримінального права досить поширеною є триступенева класифікація багатооб'єктних злочинів - "по горизонталі". Сутність цієї класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта виділяють основний, додаткові обов'язковий і факультативний безпосередні об'єкти злочину. Основний безпосередній об'єкт - суспільні відносини, порушення яких становить соціальну сутність злочину. Додатковий обов'язковий безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини, посягання на які не є суттю цього злочину, та вони порушуються або ставляться під загрозу порушення поряд з основним безпосереднім об'єктом. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом злочину визнаються суспільні відносини, які цей злочин в деяких випадках порушує, а в інших не порушує [201, с. 81-84]54.
Найпоширеніша серед науковців точка зору у складі суспільних відносин виділяє: носіїв (суб'єктів) відносин; предмет, з приводу якого існують відносини; суспільно значущу діяльність (соціальний зв'язок) як зміст відносин.
Варто зазначити, що проблемі родового об'єкту транспортних злочинів присвячено чимало наукових праць. При цьому висловлювалися різні точки зору.
Зокрема, об'єктом транспортних злочинів визнавалася трудова дисципліна на транспорті, безпосередній порядок, установлений на транспорті, який забезпечує його безпеку, нормальна й безпечна робота автотранспорту та міського електротранспорту у сфері його руху [129, с. 107]55, основи господарської могутності держави [90, с. 7]56, суспільна безпека [199, с. 9; 88, с. 34; 265, с. 7; 260, с. 28]57. Таке розмаїття у визначенні родового об'єкту транспортних злочинів було певною мірою викликане тим, що у КК України 1960 р. (та КК інших союзних республік) законодавець розмістив злочини, що посягали на безпеку руху та експлуатації транспорту, у різних главах: гл. I "Злочини проти держави" та гл. X "Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я". Крім того, КК 1960 р. не мав окремої глави, яка б містила склади транспортних злочинів. Все ж таки переважна більшість вчених вважають не тільки безпосереднім, але й родов
- Київ+380960830922