розділ 2.1.).
Інформаційно-репродуктивний – (перший етап формування готовності майбутніх
учителів іноземної мови до інноваційної педагогічної діяльності) –
зорієнтований на вироблення позитивно мотивованого ставлення студентів до
педагогічних нововведень, формування системи знань з основ педагогічної
інноватики, методології та методики проведення експериментальної роботи в
школі, розвиток інноваційного потенціалу та інноваційних умінь. Також на цьому
етапі здійснювався розвиток інноваційної активності, як базового елементу
інноваційного потенціалу. Відбувалося формування гуманістичних ціннісних
орієнтацій майбутніх педагогів, розвиток системи знань та вмінь ефективної
роботи з науковою та навчальною інформацією, рефлексивних та креативних умінь
студентів. Продовжувалося накопичення студентами інформації про педагогічні
нововведення, відбувалося практичне опанування технологій, що впроваджуються в
процес навчання іноземної мови.
Організаційно-практичний – під час педагогічної практики студенти вносять нові
елементи до традиційної системи навчання іноземної мови, аналізують результати
діяльності, дотримуючись обраної інноваційної стратегії. Майбутні вчителі
пишуть наукові статті, виступають на конференціях, виконують дослідницькі
завдання. Найголовнішим моментом цього етапу є спроби самостійного проведення
експериментальних досліджень та формування певного рівня узагальнення отриманих
знань.
Кожний етап це:
не роздрібнювання процесу підготовки, а такі його компоненти, які вступають у
взаємодію і взаємозв’язок, створюючи єдиний неперервний процес, який призводять
до появи нових (інтегративних) властивостей;
не відокремлена складова процесу підготовки майбутнього вчителя з чітко
окресленим змістом, а цілісна система, що передбачає використання певних
технологій навчання й комунікації;
вирішення конкретних завдань, спрямоване на реалізацію не лише мети даного
етапу, але й загальної цілі – формування готовності майбутнього вчителя
іноземної мови до інноваційної діяльності;
досягнення конкретного результату, який співвідноситься з прогнозованим
загальним результатом, пошук й аналіз перешкод у формуванні готовності
майбутнього вчителя до реалізації нововведень у навчально-виховному процесі;
оптимальна організація як діяльності майбутніх учителів (орієнтація на
самостійну роботу, на співпрацю, на продуктивну взаємодію), так і на включення
мотиваційного фактору, професійних знань, умінь й навичок учителя;
створення умов для цілеспрямованого управління процесом підготовки,
забезпечення дії прямого й зворотнього інформаційних каналів для здійснення
підготовки студента до інноваційної діяльності.
Результативно-оцінний компонент. Найбільш загальним показником оцінки якісного
стану підготовки вчителя до нововведень є його досконалість. За О.Козловою,
вдосконалення вчителя є видом системної діяльності, спрямованої на його
саморозвиток у процесі підготовки до інноваційної діяльності [87,97].
Зазначений вище компонент – це комплекс діагностичних процедур, що здійснюються
по завершенні організаційно-практичного етапу з метою визначення ступеня
досягнення загальної мети – формування готовності майбутніх учителів іноземної
мови до інноваційної діяльності, проведення проміжних зрізів, аналіз
результатів, здійснення коригуючих заходів (за необхідності), оцінка
ефективності моделі шляхом виявлення динаміки показників рівнів готовності
студентів до створення та впровадження інновацій. Для оцінювання рівня
сформованості готовності майбутніх учителів іноземної мови до інноваційної
діяльності ми застосовували такі критерії: мотиваційний, когнітивний,
операційно-діяльнісний, рефлексивний.
Спираючись на положення про рівні професійної діяльності, беручи до уваги
створені Т.Демиденко [48], Н.Клокар [84], О.Козловою [87], Л.Шевченко [177]
моделі професійно-педагогічної підготовки вчителів до інновацій та класифікації
педагогів за рівнями новаторства К.Ангеловськи [4], у моделі підготовки вчителя
іноземної мови до інноваційної діяльності ми виокремили такі рівні: низький,
середній, достатній, високий.
Характеристика низького рівня готовності до інноваційної діяльності: незважаючи
на рівень інтересу до педагогічної професії (високий, достатній, середній,
низький), студенти не мають потреби у педагогічній творчості та дослідницькій
роботі, у них не сформовано необхідні знання та вміння роботи з інформацією, їм
властивий несистематичний пошук нової професійно значущої інформації,
недостатній рівень знань та вмінь для проведення пошукової та інноваційної
роботи. Студенти використовують лише традиційні методи та прийоми навчання,
наявні стійкі нормативні способи діяльності. До низького рівня готовності було
також віднесено студентів, які не змогли визначити й описати педагогічні
нововведення, незважаючи на наявність у останніх інноваційно-педагогічних
умінь. У майбутніх педагогів не сформовано вміння аналізу власної роботи й
діяльності учнів, під час аналізу проведених уроків студенти не можуть
самостійно визначити труднощі, помилки вчителя та учнів, вказати їх причини й
можливі наслідки. Наявний низький рівень креативності, інноваційний потенціал
афективного типу. Це рівень використання, який характеризується вмінням
застосовувати інновації під час вирішення конкретних педагогічних завдань;
знаннями призначення новацій та їх основних властивостей; вмінням готувати
систему інновацій та керувати нею під час виконання професійних обов’язків,
знанням принципу побудови та дії системи на структурно-функціональному рівні.
Такі майбутні вчителі мають не
- Київ+380960830922