РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ
ДИСЦИПЛІН
2.1. Педагогічні умови формування інформаційної культури майбутніх учителів
гуманітарних дисциплін
Метою інформатизації як процесу є синтез високоорганізованого інформаційного
середовища – єдиного інформаційного простору. Створення такого простору
необхідно розглядати як систему взаємопов’язаних організаційно-правових,
соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, направлених на
задоволення потреб учасників навчально-виховного та науково-дослідного процесів
[55]. Інформаційне суспільство – це суспільство в якому створення та
використання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація
визначається найбільш значущим ресурсом; інформаційно-комунікаційні технології
стають базовими [241].
Створення єдиного інформаційного простору освіти та науки дозволяють внести
якісні зміни в процес навчання за рахунок впровадження
інформаційно-комунікаційних технологій. Широкий доступ користувача до
інформаційних ресурсів пов'язаний не лише з одностороннім виходом у світову
мережу, а й з інтеграцією в ній власних інтелектуальних ресурсів, що неможливо
без створення єдиного інформаційного середовища. Підвищення рівня організації
навчальним процесом сучасного ВНЗ неможливе без узгодженої системи керування
інформаційними потоками, що пов’язані з освітнім процесом та науковою
діяльністю ВНЗ [245]. Створення єдиного освітнього середовища, що поєднує
гуманітарне знання з оволодінням ІКТН, є очевидно єдино можливим для вирішення
проблеми підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін.
Педагогічними умовами формування інформаційної культури майбутніх учителів
гуманітарних дисциплін та ефективного впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій у навчальний процес є:
Організація єдиного освітнього середовища, що забезпечує поєднання
гуманітарного знання та оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями
навчання, що передбачає:
* підвищення кооперації та обміну науковими досягненнями мі викладачами ВНЗ;
* інтенсифікацію використання наукового ресурсу;
* підвищення доступу до освіти;
* забезпечення неперервної освіти;
* оптимізацію та динамізм підготовки кадрів, та їх використання у відповідності
з вимогами суспільства.
Встановлення взаємовідносин між учасниками освітнього середовища (викладачами
університетів, студентами, учителями шкіл, молодими спеціалістами,
програмістами), які передбачають поєднання організаційно-методичної діяльності,
що забезпечує професійну направленість навчальної і наукової роботи в
педагогічному університеті та науково-дослідної діяльності, що передбачає вибір
та впровадження досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду
в масову практику. Виділено такі типи взаємовідносин:
* викладач (ВНЗ) – викладач (ВНЗ) (тип 1);
* викладач (ВНЗ) – ІКТ – викладач (ВНЗ) (тип 1а);
* викладач (інформатика) – викладач (гуманітарні дисципліни) (тип 2);
* викладач (інформатика) – ІКТ – викладач (гуманітарні дисципліни) (тип 2a);
* викладач (ВНЗ)– студент (тип 3);
* викладач (ВНЗ) – ІКТ – студент (тип 3a);
* викладач (ВНЗ) – учитель (школа) (тип 4);
* викладач (ВНЗ) – ІКТ – учитель (школа) (тип 4a);
* викладач (ВНЗ) – учитель (школа) – студент-практикант (тип 5);
* викладач (ВНЗ) – ІКТ – учитель (школа) – студент-практикант (тип 5a);
* викладач (ВНЗ) – молодий спеціаліст (тип 6);
* викладач (ВНЗ) – ІКТ – молодий спеціаліст (тип 6a);
* студент (ВНЗ) – студент (ВНЗ) (тип 7);
* студент (ВНЗ) – ІКТ – студент (ВНЗ) (тип 7а);
* викладач (ВНЗ) – програміст – студент (ВНЗ) (тип 8);
Розвиток суспільства та всі його специфічні прояви породжуються й визначаються
конкретними людьми. Історія становлення та розвитку освітнього середовища
співпадає з історією людства. Еволюція освітнього середовища відображає
особливості та основні етапи історії людства [31].
У роботі [55] єдиний інформаційний простір освіти та науки України
розглядається як сукупність взаємопов’язаних інформаційних ресурсів підпростору
науки та освіти, які створюють єдину освітньо-науково-дослідну мережу в
Україні. Метою такого простору – є інтенсифікація формування інтелектуального
ресурсу нації та його використання для потреб людини суспільства та держави.
Згідно з означенням єдиний інформаційний простір можна розглядати як інтеграцію
інформаційного підпростору науки та інформаційного підпростору освіти.
Інформаційний підпростір науки об’єднує науково-дослідні інститути, як базові
структурні одиниці. Інформаційний підпростір освіти об’єднує школи, середні
спеціальні навчальні заклади та ВНЗ.
Співвідношення понять “освітнє середовище” й “освітній простір” є одним із
вихідних орієнтирів при проектуванні освітнього середовища в педагогічному ВНЗ.
Вирішення проблеми гуманітаризації освіти безпосередньо пов'язано з побудовою
гуманітарного освітнього середовища в педагогічному університеті. Говорячи про
освітній простір, ми маємо на увазі набір певним чином зв'язаних між собою
умов, що можуть впливати на освіту людини. При цьому за змістом у саме поняття
освітнього простору не включається майбутній учитель. Освітній простір може
існувати й незалежно від нього. Поняття освітнього середовища також відображає
взаємозв'язок умов, що забезпечують формування особистості. У цьому випадку
передбачається присутність студентів в освітньому середовищі, взаємовплив,
взаємодія оточення із студентом. Коли мова йде про освітнє середовище
педагогічного університету, то мається на увазі вплив освіти на студентів. Це
зворотний вплив задає гуманітарну спрямованість освітнього середовища через
включення значимих для людин
- Київ+380960830922