РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН
2.1 Соціально-професійна комунікація як фактор розвитку професійної
самореалізації майбутніх учителів іноземних мов
Педагогічний процес – це завжди організація взаємодії з учнями в різних видах
діяльності, а успішність роботи вчителя визначається характером і змістом
відносин, що виникають в процесі педагогічного спілкування та діяльності.
Для конструктивного спілкування важливо не тільки знати й враховувати
індивідуальні особливості учнів і власні, але й володіти методами побудови
оптимальних стратегій педагогічних впливів. Для цього майбутньому вчителеві
іноземних мов необхідно орієнтуватися на формування в себе й учнів
комунікативних рис, уміння адекватно оцінювати міжособистісні стосунки.
Важливе значення у розвиткові соціально-професійної комунікації майбутнього
вчителя іноземних мов має психолого-педагогічна компетентність. У науковій
літературі [126, 56] під психолого-педагогічною компетентністю вчителя
здебільшого розуміють сукупність певних рис (властивостей) особистості із
високим рівнем професійної готовості до педагогічної діяльності й умінням
ефективно взаємодіяти з учнями в освітньому процесі.
З позицій елементно-структурного аналізу, основними компонентами
психолого-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземних мов є:
грамотність (загальнопрофесійні знання); уміння як здатність учителя
застосовувати наявні знання у педагогічній діяльності, в організації взаємодії;
професійно значущі особистісні риси, наявність яких виявляється в органічній
єдності з процесом педагогічної діяльності.
Сутнісну характеристику психолого-педагогічної компетентності майбутнього
вчителя іноземних мов становить спрямованість на учня як головну цінність своєї
роботи, а також потреба у самопізнанні й самозміні себе, способів
навчально-виховної діяльності, методів впливу на учнів з урахуванням
закономірностей розвитку особистості.
Специфіка педагогічної діяльності зумовлює особливу значущість
соціально-професійних рис, які сприяють міжособистісній і рольовій взаємодії
учителя й учнів. До їх числа можна віднести рефлексивність, гнучкість,
емпатійність, комунікативність, здатність до співпраці, емоційну цікавість.
Педагогічна рефлексія – застосування всіх характеристик (мислення спрямоване на
осмислення й усвідомлення власних форм і передумов; предметне опрацювання
самого знання, критичний аналіз його змісту й методів пізнання; діяльність
самопізнання, яка розкриває внутрішню будову і специфіку духовного світу
людини), що дає можливість учителю оцінювати свою працю з позиції іншої людини.
Педагогічна рефлексія визначає ставлення вчителя до себе як суб’єкта
професійної діяльності. Здатність порівнювати, зіставляти самосвідомість з
оцінками інших учасників взаємодії допомагає вчителеві усвідомити те, як він
сприймається й оцінюється іншими людьми – учнями, колегами, батьками.
Установка (готовність, налаштування) учителя на постійний зворотній зв’язок, на
уміння інтерпретувати здобуту інформацію з позиції учня, оцінювати
результативність і доцільність уживаних ним педагогічних рішень
навчально-виховних завдань і соціально-психологічних ситуацій – важлива умова
розвитку самореалізації.
Рефлексивність як особистісна риса має тісний зв’язок із високим рівнем
творчості у професійній сфері, із усвідомленням себе у цій позиції й оцінкою
ефективності власної діяльності, із осмисленням її не тільки для себе, але й
для інших.
Постійна змінюваність педагогічної діяльності вимагає від майбутнього вчителя
іноземних мов усвідомлення своєї ролі у цьому процесі, вияву творчого підходу з
урахуванням змінюваних ситуацій педагогічної взаємодії. Динамізм особистості
педагога пояснюється необхідністю вибору засобів, форм, прийомів комунікації
залежно від вікових особливостей школярів, їх індивідуальних характеристик й
рівня освіти.
Професійно значуща якість – гнучкість – передбачає гнучкість мислення і
поведінки: самостійне перенесення раніше засвоєних знань, умінь, способів
діяльності у нові ситуації; бачення проблеми, що виникає в різних рольових
позиціях; виділення нової функції уже відомого об’єкта; комбінування раніше
відомих способів у нові.
Суттєве значення мають розумова рухливість, здатність включати до нових
взаємозв’язків уже відомий зміст, використовувати можливість вибору при
розв’язанні проблем, які виникають у педагогічній діяльності і в буденному
житті, швидко змінювати прийоми дій відповідно до нових умов.
Крім того, творчість педагога є засобом розкриття потенцій учнів у творчості.
За ситуації педагогічної взаємодії гнучкість учителя стає необхідною умовою
розвитку особистісних можливостей учнів, розширення діапазону застосування їх
здібностей.
Наступна професійно значуща особистісна риса учителя – це емпатійність.
Особливими формами емпатії психологи вважають співхвилювання-хвилювання
суб’єктом тих емоційних станів, які відчуває людина стосовно емоційних станів
відчуттів інших.
Важлива риса педагога – позитивне спілкування. Воно формується, розвивається на
основі потреби у спілкуванні – однієї з основних соціально зумовлених потреб
людини.
Сукупність таких рис, як рефлексивність, гнучкість, емпатійність, позитивне
спілкування, формується на основі інтересу до партнера, його діяльності,
бажання працювати разом, брати участь у спільній справі. Здатність до співпраці
інтегрує, вбирає в себе комплексні вміння: формулювати власні погляди, слухати
і чути і
- Київ+380960830922