РОЗДІЛ 2
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА Й ЗАРУБІЖНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ
2.1. Судовий захист трудових прав у системі міжнародного захисту
Захист трудових прав є одним з найважливіших завдань будь-якої держави. Не
останню роль у його виконанні відіграє світова спільнота, яка, як правило, не
стоїть осторонь, коли порушуються певні права та свободи. Більше того,
міжнародне співтовариство закріплює певні заходи, спрямовані на захист прав та
свобод людини і громадянина, і робить усе, щоб вони виконувалися національними
урядами.
У юридичній літературі ця проблема висвітлюється доволі великим колом учених.
Варто звернути увагу на те, що у вітчизняній і зарубіжній правовій літературі
при розгляді прав людини окремими дослідниками визнається існування категорії
„міжнародне трудове право”, або „міжнародно-правове регулювання праці” [Див.:
95, c. 503; 96, c. 102; 97, c. 211; 98, c. 315]. При цьому місце міжнародних
норм у сфері праці в правовій системі визначається науковцями по-різному: як
самостійна галузь міжнародного права, як міжнародне приватне право, як
підгалузь міжнародного захисту прав людини або інститут національного трудового
права. Так, Л.Х. Мінгазов стверджував ідею існування міжнародного трудового
права як галузі сучасного міжнародного права [99, c. 23]. Е. Мехейм, який стояв
у витоків МОП, вважав, що міжнародне трудове право є частиною міжнародного
права, що регламентує відносини держав, пов’язані з їх працюючими громадянами.
Причому, на його думку, категорія „міжнародне трудове право” включає не тільки
право народів, а й міжнародне приватне право [100, c. 287]. П.Д. Пилипенко під
цим поняттям розуміє самостійну галузь у системі сучасного міжнародного права,
сформовану на засадах єдиної системи загальних стандартів у царині праці і
трудових відносин (наймана праця, зайнятість, трудова міграція), а також
міжнародних договорів, правил і норм міжнародних організацій [95, c. 507]. І.Я.
Кисельов наголошує, що міжнародні стандарти праці – це своєрідна нормативна
субстанція міжнародного трудового права, одне з досягнень сучасної цивілізації,
що віддзеркалює результати діяльності держав, покликані привнести у ринкову
економіку соціальні цінності, розроблені зусиллями світового співтовариства. Їх
змістом є концентроване відбиття досвіду багатьох країн, результат
скрупульозного відбору найцінніших і найбільш універсальних норм і положень
національних систем трудового права, створення оригінальних синтезуючих правил
регламентації трудових відносин [101, c. 448]. Е.М. Аматістов зазначав:
забезпечуючи регламентування міждержавних відносин, спрямованих на захист
основних трудових прав людини, міжнародне трудове право водночас є частиною
міжнародного захисту прав людини [102, c. 7]. В.М. Толкунова й К.М. Гусов
указують, що в доктрині трудового права під міжнародно-правовим регулюванням
праці розуміється регулювання умов праці й охорони законних прав працівників за
допомогою міжнародних угод. Це один з різновидів захисту прав людини, інститут,
який сьогодні успішно затвердився в сучасному трудовому праві [103, c. 453]. Н.
Валтикос і Ж. Потобски визначали досліджувану правову категорію як частину
трудового права, що має міжнародні джерела, і вважали, що поняття „трудове
право” поєднує міжнародне трудове право, міжнародне приватне трудове право й
національне трудове право [104, c. 17].
Проти розуміння міжнародного трудового права як окремої галузі міжнародного
права висловилася О.В. Глікман, зазначивши, що вчені, які наполягають на
існуванні міжнародного трудового права як окремої галузі міжнародного права, не
враховують, як мінімум, 2 важливі чинники. По-перше, вирізнення трудових прав
людини змушує звертатися до класифікації поколінь і категорій прав людини й
визначення їх місця в останній. А в цьому питанні також бракує єдності поглядів
науковців. Виходить, що без вирішення цього питання неможливо стверджувати про
існування „трудових прав”, а якщо можливо, то треба додати умовне значення
цьому терміну. По-друге, виокремлення міжнародного трудового права в самостійну
галузь міжнародного права руйнує єдність поняття „міжнародний захист прав
людини” [105, c. 18].
Міжнародне трудове право, з нашого погляду, є підгалуззю національного
трудового права, представленою специфічною правовою регламентацією. Так, норми
міжнародного трудового права закріплені в низці міжнародно-правових документів,
основні з яких – це: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про
економічні, соціальні й культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і
політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним з найбільш прогресивних міжнародних документів у сфері захисту прав і
свобод людини є Загальна декларація прав людини. Її ст. 8 закріплює право
кожної людини на ефективне поновлення в правах компетентними національними
судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 10 Декларації проголошує, що кожна людина для визначення її прав та
обов’язків має право на основі повної рівності на те, щоб її справа була
розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і
безстороннім судом.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права в ст. 2 зазначає,
що кожна держава, яка ратифікувала цей Пакт, зобов’язується в індивідуальному
порядку і в порядку міжнародної допомоги й співробітництва, зокрема, в
економічній і технічній галузях, вжити заходів у максимальних межах наявних
ресурсів, щоб забезпечити повне здійснення визнаних у цьому документі прав
усіма належними способами, включаючи й заходи законодавчі. Держави, які беруть
участь у Пакті, зобо
- Київ+380960830922