РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених підлітків
Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті
ім.М.І.Пирогова на кафедрі педіатрії №1, на базах Вінницької обласної дитячої
клінічної лікарні та міської лікарні „Центр матері і дитини”.
Під наглядом було 186 підлітків віком 14-18 років. Основну групу склали 120
(64,52 %) осіб з функціональною диспепсією. Серед них однакову кількість склали
підлітки як жіночої так і чоловічої статі (по 60 осіб).
За віком обстежених основної групи розподіли наступним чином: в віці 14-15
років було 28 (23,33 %), 16-річних – 36 (30,00 %), 17-річних – 35 (29,17 %) і
18-річних – 21 (17,50 %) хворий. Серед відповідних вікових категорій підлітків
основної групи кількість хлопців та дівчат, як видно з табл. 2.1, практично
однакова.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених підлітків основної групи згідно віку та статі
Вік обстежених
Хлопчики (n=60)
Дівчатка (n=60)
14-15 років (n=28)
13
21,67
15
25,00
16 років (n=36)
19
31,66
17
28,33
17 років (n=35)
18
30,00
17
28,33
18 років (n=21)
10
16,67
11
18,34
В контрольну групу ввійшли 66 (35,48 %) практично здорових підлітків, які
протягом останніх 2 місяців не хворіли на респіраторно-вірусні захворювання.
Розподіл підлітків контрольної групи згідно статі наступний: хлопців – 29 осіб
(43,94 %), дівчат – 37 (56,06 %). За віком практично здорових підлітків
розподіли наступним чином: 14-15-річних було 18 (27,27 %) особи, 16-річних – 19
(28,79 %), 17-річних – 16 (24,24 %) і 18-річних – 13 (19,70 %) осіб. В
статевому розподілі з незначною перевагою домінують дівчата (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених підлітків контрольної групи згідно віку та статі
Вік обстежених
Хлопчики (n=29)
Дівчата (n=37)
14-15 років (n=18)
27,58
10
27,03
16 років (n=19)
24,15
12
32,43
17 років (n=16)
27,58
21,62
18 років (n=13)
20,69
18,92
Критерії включення в основну групу: підлітки 14-18 років, у яких діагностований
епігастральний больовий та постпрандіальний дистрес синдром, а також їх
поєднання згідно Римських критеріїв ІІІ (2006) (табл. 2.3). Діагноз ФД
верифіковано на основі фіброезофагогастродуоденоскопії. Негативний результат
отримали у 37 підлітків (30,83 %), у решти (69,17 %) відмітили явища
еритематозної гастропатії, що з позицій сучасної гастроентерології дозволяє
віднести їх до функціональної диспепсії [8, 187]. Відсутність органічних,
системних та метаболічних порушень, котрі могли б пояснити симптоми
функціональної диспепсії, підтверджували за допомогою обов’язкового проведення
комплексу клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження.
В роботу не брали дітей, які не відповідали критеріям включення.
Розподіл підлітків основної групи в залежності від категорії ФД показав, що
найбільшу частку становили підлітки з поєднанням симптомів ПДС та ЕБС,
практично вдвічі менше було хворих з ПДС та третину становили діти з ЕБС
(рис. 2.1). Суттєвої різниці в частоті клінічних категорій функціональної
диспепсії у дітей різного віку (14-18 років) не виявили.
Таблиця 2.3
Діагностичні та підтверджуючі критерії
постпрандіального дистрес-синдрому та епігастрального больового синдрому
функціональної диспепсії (Рим, 2006)
Категорії
ФД
Критерії ПДС і ЕБС
Діагностичні
Підтверджуючі
ПДС
Неприємне постпрандіальне переповнення після прийому звичайної кількості їжі
кілька разів на тиждень.
Швидке перенасичення, що випереджає закінчення регулярного прийому їжі кілька
разів на тиждень.
Можливі здуття живота у верхній ділянці або постпрандіальна нудота або значна
відрижка.
ЕБС
Біль або відчуття жару в надчеревній ділянці має помірний характер та
з’являється раз на тиждень.
Біль нерегулярний.
Біль не генералізується та не локалізується в інших ділянках живота чи грудної
клітки.
Біль не зменшується після дефекації та відходження газів.
Не виконуються критерії для функціональних захворювань жовчного міхура та
сфінктера Одді.
Біль може мати гострий характер, але без ретростернального компоненту.
Найчастіше їжа індукує або зменшує біль, але біль може з’явитися і натще.
Примітка. Критерії відповідають вимогам, якщо скарги „активні” протягом
останніх 3 місяців з початком захворювання щонайменше 6 місяців.
Рис. 2.1. Розподіл підлітків основної групи в залежності від категорії
функціональної диспепсії.
При деталізації скарг у хворих звертали увагу на тривалість симптомів ФД (табл.
2.4). Більшу частину серед обстежених основної групи становили підлітки, в яких
тривалість захворювання була від 1 до 3 років, вдвічі меншою виявилась частка
дітей, що хворіли більше 3 років. Діти з диспепсичними симптомами до 1 року
займали найменшу частину.
Таблиця 2.4
Розподіл обстежених підлітків з різними категоріями функціональної диспепсії в
залежності від тривалості захворювання
Тривалість захворювання
ПДС (n=33)
ЕБС (n=37)
Поєднання (n=50)
%
До 1 року (n=42)
21,21
18
48,65
17
34,00
1-3 роки
(n=49)
16
48,48
14
37,84
19
38,00
Більше 3 років (n=29)
10
30,31
13,51
14
28,00
Цікавим виявився розподіл обстежених з різними категоріями ФД в залежності від
тривалості захворювання. Так, більшість дітей з ПДС хворіли протягом 1-3 та
більше років, найменшою виявилась частка підлітків з тривалістю симптомів
диспепсії до 1 року. Серед обстежених з ЕБС спостерігали протилежні дані:
максимальну кількість склали діти з симптомами хвороби до року, а мінімальну –
з тривалістю більше 3, що пояснюється більш вираженною симптоматикою. У
підлітків з поєднанням ПДС та ЕБС не встановили чіткої закономірності за
- Київ+380960830922