РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ ЮРИСТА ЯК ЦІННІСНО-ЗМІСТОВНА КОНКРЕТИЗАЦІЯ „ОБРАЗУ ЮРИСТА” В
СУЧАСНІЙ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ
2.1. Моделі юриста як „операціоналізації” ідеалу юриста в соціокультурному
просторі
У дійсності образ юриста може існувати лише як інтегративна цілісність, яка є
ідеалізованою абстракцією від практично-предметної діяльності. Безпосередньо
вкоріненими в практичну сферу є конкретні моделі, які чітко вказують на реально
очікувані відповідності суспільним запитам. „Елементи моделі пов’язані зі
світом безпосередньо тим, що звичайно називають правилами відповідності: між
способом, яким модель змальовує цей світ; між апаратом, що використовується в
процесі моделювання, та концептуальним апаратом змодельованої теорії; теорією
та соціальним світом” [1; 140]. На нашу думку, можна виділити чотири основні
моделі: ідеологічну, морально-етичну, освітню, державно-політичну. Усі вказані
моделі здатні конкретизувати та “зображувати окремі риси речі (найбільш
важливі, значні), яка моделюється нами. І в цьому розумінні модель нормативна.
Водночас модель цілеспрямована, оскільки її значення та цінність можуть
існувати лише відносно певної мети, для реалізації якої служить модель” [28;
125]. У кожній із означених “практичних моделей” можна виділити основні модуси
як вираження будь-якої нормативної реальності: “дозволено”, ”необхідно
(“обов’язково”) і “заборонено”.
Перш ніж перейти до характеристики кожної із вказаних “практичних” моделей
юриста, необхідно вказати на той момент, що всі вони є похідними від
“соціокультурного простору”.
Соціокультурний простір як концептуальне і категоріальне поняття сучасних
суспільних наук сформувалося у філософії культури і культурології.
Соціокультурний простір – це важливий аспект формування моделі світу, який
характеризується протяжністю і структурністю, співіснуванням і взаємодією,
координацією елементів культури і смислового наповнення структурної
організації. Категорія “соціокультурний простір” постає як зв’язка понять, які
перетворюють її в універсальну загальносуспільствознавчу категорію, тоді як
соціокультурний простір включає в себе економічний, політичний, правовий,
науковий тощо простори. Соціокультурний простір не може існувати без індивідів.
Особливості соціокультурного простору відображаються в свідомій і
ціленаправленій діяльності людини або соціуму через взаємопов’язані компоненти:
світоглядне сприйняття внутрішнього світу соціуму, що може здійснюватися шляхом
усвідомлення культурних явищ, закономірностей функціонування
соціально-культурної діяльності в суспільстві; морально-етичну і правову
оцінку, через нормативні принципи і переконання, які лежать в основі
міжособистісної комунікації; комунікативні навички взаємовідносин у
суспільстві, які базуються на творчості і професіоналізмі членів суспільства;
організаційну культуру спільної діяльності в процесі раціональної та ефективної
співпраці в досягненні суспільних цілей і власної діяльності.
Динаміка впорядкування досвіду і самовизначення в соціокультурному просторі
виражається в процесі культурної ідентифікації. Ідентифікація, як і будь-який
соціокультурний процес, має два складники: соціальну і психологічну. Соціальний
аспект пов’язаний із засвоєнням досвіду, який визначає горизонтальні (рольові)
і вертикальні (ціннісні) зв’язки. Психологічною стороною ідентичності є
позитивне почуття стабільності, ціннісне ставлення до свого власного “Я”.
Основою соціокультурного простору є організована система цінностей і норм, які
впливають на вибір поведінки конкретної особи або здатні обмежувати цю
поведінку. Водночас, соціокультурний простір є не суто емпіричною реальністю,
який, з одного боку, жорстко пов’язаний з конкретною реальністю, він відображає
і живиться всіма формами людського буття, і з іншого впливає на них. Варто
зазначити, що в реальному житті організація і буття культури може
реалізовуватися через систему культурних інститутів. Кожний юрист є “людиною
культури” – своєї специфічної культури, змінної в часі і просторі.
Ідеологічна модель. Під ідеологією ми розуміємо набір цінностей та основних
життєвих орієнтирів, які є легітимними в певному соціокультурному просторі,
тобто в межах європейської культури щодо нашого дослідження. Тут ми маємо
справу з так званими патернами культури. Культурні патерни або системи чи
комплекси символів становлять для кожного з нас зовнішнє джерело знань. Тобто
вони (патерни) перебувають за “межами індивідуального організму як такого в
тому інтерсуб’єктивістському світі спільного порозуміння, в якому народжуються
всі людські індивіди” [37; 110]. Культурні патерни забезпечують програму дій
для інституалізації соціальних процесів, які формують соціальну поведінку.
Модель юриста безпосередньо залежить від панівної ідеології в суспільстві, адже
саме ідеологією визначаються пріоритетні напрями його діяльності. Наприклад,
суддя в середньовічному суспільстві гарантував непорушність божественних
законів, виносячи вирок, він таким чином сприяв примиренню злочинця з
надмирською цінністю, якою був Бог. Ідеал природи і природності людини в Новий
час породжують особливе ставлення до порядку, а отже, і до тих, хто підтримує
його.
До особливостей європейської ідеології слід віднести особливе ставлення до
людини як до беззаперечної цінності. Тому цілком зрозумілим є те, що сучасна
нам європейська культура є персоноцентричною та індивідуалістичною, а також
гуманістичною. Індивід на сьогодні є найважливішою цінністю в європейській
культурі. Сучасність характеризується індивідуалістичною ідеологією і, як
наслідок, маємо зрос
- Київ+380960830922