РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для з’ясування причин видового різноманіття і формування чисельності
кліщів-фітофагів необхідно враховувати сукупність різних факторів, таких як
вплив умов оточуючого середовища, наявність кормової бази та історичне минуле.
Кожен з таких факторів має неабияке значення для розуміння закономірностей
розселення видів. Саме тому ми вважаємо доцільним на основі літературних джерел
привести характеристику природних умов досліджуваної території.
Місто Київ виникло на межі зони мішаних лісів і лісостепової зони, у центрі так
званого «природного перехрестя». Таким розташуванням пояснюється своєрідність і
різноманітність природних умов міста. У далекому минулому більша частина
території сучасного Києва та його околиць були вкриті незайманими сосновими та
мішаними лісами, південніше розташовувався типовий лісостеп з тінистими
дібровами, що чергувалися із ділянками різнотравно–лукових степів.
Нинішнє положення міста характеризується розташуванням його в різних
ландшафтних областях. Північна частина Києва розташована на Поліській низовині,
південно-західна (правобережна) — на Придніпровській височині, південно-східна
(лівобережна) — на Придніпровській низовині. Поверхня правобережної частини
міста — підвищена платоподібна лісова рівнина, розчленована ярами та балками,
долинами невеликих річок, лівобережної — низовинна рівнина [51].
Місто має доволі почленований характер рельєфу, що в минулому обумовив обрис
міста. Наслідком таких нерівностей є те, що більшість вулиць мають покручений
характер та різну експозицію.
На розмноження, розвиток і рівень шкодочинності кліщів-фітофагів значний вплив
здійснюють абіотичні фактори, передусім кліматичні умови. Київ характеризується
досить комфортним, помірно-континентальним кліматом з теплим літом і м’якою
зимою. Протягом року переважає антициклонна діяльність, якій властива доволі
стійка, безхмарна погода. За період 1961–1990 рр. середньорічна температура у
м. Києві становила в середньому +7,7 0С [51].
Проте глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі останнім
часом, не обминули і Київ. Розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. п.
впливають на кліматичні умови міста. Наслідком цього є, наприклад, різниця
температур в центрі міста та на його околицях. Підвищення температури повітря у
Києві за останні десятиріччя є більшим, ніж глобальне підвищення температури на
планеті [51].
Кліматичні умови в місті та за його межами дещо різняться. Так, у місті є вищою
температура повітря. Причому це особливо стосується нічних мінімальних
температур, які у місті завжди вищі. При ясній погоді вдень температура повітря
у центральних районах міста на 2–3 0С вища, ніж на його околицях. У вечірні
години літньої пори ця різниця може досягати 6–8 0С [51].
Зрозуміло, що підвищення температур повітря в центрі міста приводить до
зниження його відносної вологості. Так, наприклад, відносна вологість повітря в
Пущі-Водиці буває на 10% вища, ніж у центрі міста. Великі лісові масиви в
околицях Києва (Пуща-Водиця, Голосієво) обумовлюють тут більшу чистоту і
прозорість повітря, що сприяє посиленню інтенсивної сонячної радіації [41]. У
межах міста меншою є також швидкість вітру. Особливо це стосується щільно
забудованих районів та ще й із деревними насадженнями. Швидкість вітру в
лівобережній частині міста вища, ніж у правобережній. У місті більшою є й
хмарність [51].
В цілому, в мегаполісі формується особливий клімат з рядом варіації, викликаних
багатьма факторами, такими як ширина вулиць і їхня експозиція, характер
забудови міста, наявність і розміщення промислових підприємств, топографія,
розмір та розташування паркових масивів тощо. Усі ці фактори в тій чи іншій
мірі впливають на кліматичні особливості міста, обумовлюючи в різних частинах
його і навіть на невеликих територіях відповідні мікрокліматичні відміни.
Аналіз структури земельного фонду м. Києва показує, що провідне місце у ньому
належить лісовим насадженням, які займають площу 36,1 тис. га або 43,2% від
загальної площі міста. Крім цього, у місті є землі зайняті зеленими
насадженнями загального користування, яких нараховується 6,86 тис. га, вони
використовуються у переважній більшості у природоохоронних, рекреаційних,
оздоровчих та культурно-історичних цілях [51].
Особливістю земель м. Києва є їхня територіальна диференціація: поряд із щільно
забудованими насамперед старими районами, розташовані незабудовані, головним
чином периферійні території, які вкриті рослинністю лісових або лучних
формацій. Ці землі, які репрезентують до 50% присельбищної території, мають
виключно середоутворююче екологічне значення і потребують охорони та збереження
[51].
За функціональним використанням територія м. Києва розділяється на такі зони:
сельбищну (міська і сільська забудови);
промислову;
рекреаційну (лісові масиви, зелені насадження спеціального користування (парки
і сквери), зелені насадження загального користування (рослинні насадження
вздовж вулиць), об’єкти природно-охоронного фонду).
Кожна з функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням
і впливом на навколишнє середовище.
Київ має потужний промисловий комплекс, підприємства якого здійснюють значний
негативний вплив на навколишнє природне середовище. Робота промислової і
транспортної інфраструктури істотно позначається на станові міських зелених
насаджень. Забрудненість викидами різного характеру, загазованість та
запиленість призводять до значного ослаблення рослин і кращого освоєння їх
фітофагами. Значні відмінності в розташуванні та специфіці промислових
підприємств, а також в проходженні автомагістралей сп
- Київ+380960830922