РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МЕТОДИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
2.1. Аналіз методів оцінки ризиків інвестиційної діяльності автотранспортних
підприємств
Інвестиційний клімат України за останні роки характеризується наявністю ряду
негативних факторів, зокрема: зростанням цін на промислову продукцію;
виробництво та розподілення електроенергії, газу; ростом заборгованості;
високим рівнем безробіття, що збільшує ступінь невизначеності здійснення
інвестиційної діяльності. Несприятливим для залучення інвестицій залишається і
рівень розвитку соціальної сфери України. За останні роки значно збільшилася
кількість злочинів з боку службовців та зменшилася кількість працездатного
населення. В умовах, які склалися, вкладення капіталу в економіку країни
(зокрема в діяльльність АТП) пов’язано з численними ризиками. Різні їх види
можуть у значній мірі спотворити прогнозовану ефективність інвестиційних
проектів, тому необхідність оцінки рівня ризику інвестиційних проектів є
обов’язковою умовою при прийнятті рішень щодо ефективності інвестицій.
Існування численних інвестиційних ризиків, обумовлює наявність великого
розмаїття методів їхньої оцінки [7, 8, 31, 42, 59, 87, 89, 111, 145, 147]. На
практиці для оцінки ризику автотранспортних підприємств застосовують переважно
економіко-статистичні, експертні та аналогові методи.
Економіко-статистичні методи становлять основу оцінки ризиків АТП і дозволяють
одержати найбільш обґрунтовану з математичної точки зору характеристику їх
рівня. До основних розрахункових показників цього методу відносяться: рівень
інвестиційного ризику, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт
варіації, бета-коефіцієнт, альфа-коефіцієнт.
Рівень інвестиційного ризику характеризує загальний алгоритм оцінки цього рівня
і визначається як добуток імовірності виникнення такого інвестиційного ризику і
розміру можливих фінансових втрат при реалізації даного інвестиційного
проекту.
Виходячи з ринкової моделі, загальний ризик вимірюється дисперсією, яка
складається з двох частин: ринковий (систематичний) і власний (несистематичний)
ризик [58, с.213]. Дисперсія характеризує ступінь коливання досліджуваного
показника стосовно його середньої величини.
Т. Терещенко вважає, що важливим показником оцінки ризику є семіваріація
(половинчата дисперсія), яка класифікується на додатну семіваріацію
(характеризує середній квадрат відхилення тих значень прибутку, які більші від
середнього) та від’ємну семіваріацію (характеризує середній квадрат відхилень
значень прибутку, менших від середнього)
[130, с.21]. Цей показник дозволяє більш чітко та детально, порівняно з
дисперсією, визначити ступінь ризику.
Середньоквадратичне (стандартне) відхилення є одним з найбільш розповсюджених
при оцінці рівня індивідуального інвестиційного ризику автотранспортного
підприємства. Воно так само як і дисперсія визначає ступінь коливання і
побудовано на її основі [9, 58].
Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники
середнього очікуваного доходу від здійснення інвестиційних операцій АТП
розрізняються між собою [92].
Бета-коефіцієнт дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний
інвестиційний ризик стосовно рівня ризику інвестиційного ринку в цілому і
зазвичай використовується для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери
[58].
Альфа-коефіцієнт характеризує індивідуальний (несистематичний) ризик і показує
переоцінку або недооцінку ринком систематичного ризику [58].
Експертна оцінка рівня ризику застосовується в тому випадку, якщо на
підприємстві автомобільного транспорту відсутні необхідні дані для здійснення
розрахунків економіко-статистичними методами та дозволяє дати інтегральну
оцінку за окремими складовими. До експертних методів оцінки належать:
опитування, SWOT – аналіз, «розата спіраль ризиків», оцінка ризиків стадії
проекту, метод Дельфі [16, 92].
Метод експертного опитування реалізується на підставі використання елементів
кількісного аналізу і дозволяє виявити потенційні зони ризику, шляхом
опитування експертів. Його сутність полягає в розробці переліку критеріїв
оцінки у вигляді експертних листів, які містять в собі запитання. Кожному
критерію відповідають певні вагові коефіцієнти, за допомогою яких отримується
інтегральна оцінка об’єкта, що аналізується. Експерти, в свою чергу, повинні
володіти повною інформацією про об’єкт, який оцінюється, для більш ефективної
та чіткої відповіді на запитання експертних листів.
Одним з найпоширеніших методів експертної оцінки є SWOT-аналіз, який базується
на порівнянні протилежних якостей об’єкта: слабких та сильних сторін,
можливостей та загроз.
Також на практиці для оцінки ризиків інвестиційної діяльності використовують
„розу ризиків”. Вона будується на підставі бальної оцінки певних чинників, які
дозволяють зробити порівняльний аналіз наслідків діяльності в умовах ризику та
виявити слабкі сторони об’єкта інвестування. А на підставі побудови „спіралі
ризиків” упорядковуються (ранжуються ) чинники ризику.
Оцінка ризику стадії проекту також базується на бальній оцінці і проводиться з
урахуванням вірогідності настання ризикової події, на підставі чого
розраховується інтегральний показник за кожним їх видом. Також цей підхід
дозволяє урахувати не лише усі види ризиків, а й на підставі розрахунку
коефіцієнта конкордації визначити ступінь узгодженості експертів та їх
компетентність.
Однак при використанні експертних листів не завжди є можливість врахувати думку
кожного експерта. Для усунення цього недоліку засто
- Київ+380960830922