РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Дисертаційна робота виконана в 2 етапи. На 1-му етапі проведено ретроспективний
аналіз 3045 історій хвороб пацієнтів, які проходили стаціонарне лікування у
відділі аритмій серця Національного наукового центру “Інститут кардіології
імені академіка М.Д. Стражеска” в 2005–2007 роках. У 1375 (45,2 %) хворих
діагностовано ФП, з них у 531 (38,6 %) пацієнта пароксизмальну форму, у 530
(38,5 %) – персистуючу, а у 314 (22,9 %) – постійну форму ФП. З 1375 хворих з
ФП у 79 (5,75 %) виявлені ТЕУ в анамнезі. Оцінка частоти ТЕУ проведена на
підставі анамнезу хворих і даних медичної документації (виписки з історії
хвороби, консультативного заключення). Пацієнти проходили лікування з приводу
ТЕУ в різних стаціонарах України.
Середній вік хворих з ТЕУ в анамнезі становив 60,5±1,03 року. Основним
захворюванням була ІХС (97,3 %), метаболічна кардіоміопатія (3,8 %),
дилатаційна кардіоміопатія (1,3 %) і міокардіофіброз (1,3 %). Серед хворих
переважали жінки 51,9 %, чоловіків було 48,1 %. Найчастіше з факторів ризику
зустрічалася АГ – у 92,4 % хворих. Цукровий діабет зареєстрований у 12,7 %
хворих. Повторні ішемічні інсульти відмічалися у 11,4 % пацієнтів. Вік старше
75 років мали 8,9 % хворих. СН розвинулась у 97,5 % хворих, з них у 31,6 % – І
стадії, у 55,7 % – ІІ А, у 7,6 % – ІІ Б, а у 2,5% – ІІІ стадії. Фракція викиду
менше 45 % зареєстрована у 4 (5,1 %) хворих.
2-й етап дослідження включав проспективне спостереження і обстеження 138 хворих
з ФП на базі відділу аритмій серця Національного наукового центру „Інститут
кардіології імені академіка М. Д. Стражеска” АМН України з квітня 2005 до
червня 2007 року. В дослідження увійшли пацієнти з персистуючою формою
фібриляції-тріпотіння передсердь неревматичного генезу віком від 30 до 75 років
(середній вік – 55,1±0,8) на фоні ІХС, АГ та міокардіофіброзу з тривалістю ФП
від 2 діб до 20 років (в середньому 32,6±3,7 місяців). Серед обстежених
переважали чоловіки – 107 хворих (77,5 %), а жінок увійшло до дослідження 31
(22,5 %). У 78 випадках (56,5 %) відмічалися повторні пароксизми персистуючої
ФП, у 60 хворих (43,5 %) ФП була вперше зареєстрована. Основним захворюванням у
116 (84 %) пацієнтів була ІХС, міокардіофіброз реєструвався у 22 (16 %) хворих.
Найбільш частим фактором ризику ТЕУ виявилася артеріальна гіпертензія, що
відмічалася у 104 (75,4 %) хворих, з них у 4 – І-ої, у 88 – ІІ-ої та у 12 –
ІІІ-ої стадії. Інфаркт міокарда в анамнезі зареєстровано у 10 пацієнтів,
порушення мозкового кровообігу – у 5 хворих (серед них 3 перенесли ішемічні
інсульти, а 2 – ТІА). На інсуліннезалежний цукровий діабет страждало 13 хворих,
у 2 із них цей діагноз встановлено вперше. У 21 пацієнта була стенокардія
напруги, серед них у 17 – ІІ-го і у 4 – ІІІ-го функціонального класу (ФК) за
класифікацією Канадської кардіологічної асоціації. У 135 пацієнтів спостерігали
ознаки хронічної СН, серед них у 97 – I та у 38 – ІІ А стадії, з них 5 – із
систолічною дисфункцією ЛШ. Стан 94 пацієнтів відповідав І ФК, 27 – ІІ ФК, 14 –
III ФК. Потенційні джерела кровотечі виявлені у 12 хворих: виразкова хвороба 12
палої кишки в стадії ремісії у 6 хворих, у 4 пацієнтів мікронефролітіаз та
підвищення рівня трансаміназ у 3 хворих. Супутньої патології не відмічалося у
22 (16 %) обстежених пацієнтів.
У дослідження не включали пацієнтів з нестабільною стенокардією, інфарктом
міокарда протягом останніх 3 місяців, інсультом та транзиторною ішемічною
атакою впродовж останніх 6 місяців, геморагіями в анамнезі, дисфункцією
щитоподібної залози, некомпенсованими супутніми захворюваннями, індивідуальною
непереносимістю антикоагулянту, жінок у період вагітності.
Хворим на етапі включення в дослідження проведено клініко-інструментальне
обстеження з метою виявлення причини ФП, факторів ризику ТЕУ, а також
протипоказань до призначення АК. У всіх хворих з виразковою хворобою 12 палої
кишки в анамнезі та больовим синдромом у животі проводилась
езофагогастродуоденоскопія. Призначення АК пацієнтам з артеріальною гіпертонією
проводилось тільки після підбору адекватної антигіпертензивної терапії і
досягнення цільового рівня артеріального тиску, що не перевищував 140/90 мм рт.
ст.
Усім хворим проведена лабораторна діагностика загальноклінічного та
біохімічного аналізу крові, показників системи згортання крові до призначення
АК, за 1 добу до і протягом 1 доби після відновлення ритму та через 2 місяці
після КВ.
ТТЕхоКГ проведена всім хворим перед КВ, на третю добу та через 2 місяці, а при
необхідності і на 7 добу після відновлення ритму. Перед КВ з метою діагностики
тромбозу ВЛП 27 хворим проведена ЧСЕхоКГ, а 21 пацієнту – МСКТС.
Залежно від використання антикоагулянтних засобів було сформовано 2 основні
групи хворих. Першу (І) групу спостереження склали 76 хворих, які отримували
НМГ – еноксапарин (Клексан, „Sanofi-Aventis”, Франція) протягом 3–7 днів до і
після відновлення ритму. До другої (ІІ) групи включено 62 хворих, які приймали
НАК – варфарин (Варфарин, „Nicomed”, Данія) протягом 3 тижнів до і 4 тижнів
після КВ під контролем МНС у межах 2,0–3,0. У нашому дослідженні не було групи
контролю, так як до його початку уже була продемонстрована переконлива
ефективність НАК у хворих з ФП.
Тактика проведення АКТ залежала від наявності структурного захворювання серця,
факторів ризику ТЕУ, стану гемодинаміки та системи згортання крові, тривалості
епізоду ФП. У першій групі хворих проводили різну за тривалістю АКТ
еноксапарином. За відсутності ознак тромбоутворення за даними ЧСЕхоКГ і МСКТС
та активації системи гемостазу хворим проводили незначну гіпок
- Київ+380960830922