РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ
ІНЖЕНЕРІВ-АГРАРНИКІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ США
2.1. Провідні принципи та організаційно-педагогічні умови підготовки
інженерів-аграрників у вищих навчальних закладах США
Для ефективної підготовки фахівців-аграрників необхідно органічно поєднати
найкращий світовий досвід із позитивним надбанням нашої вищої
сільськогосподарської школи, кращими освітянськими здобутками, вивіреними
протягом багатьох років. Тому в умовах переходу вищої освіти України на
стандарти Болонського процесу педагогічна громадськость з великою
зацікавленістю вивчає принципи, умови, характерні особливості педагогічного
процесу підготовки фахівців сільськогосподарського виробництва у передових
країнах світу, особливо у США, де професійна освіта має давню історію і багаті
традиції.
Насамперед визначимось із категоріальним апаратом методології дослідження
принципів, умов, особливостей підготовки інженерів-аграрників в системі вищої
освіти США. Зазначимо, що під педагогічним процесом розуміємо спеціально
організовану взаємодію учасників, що розвивається впродовж певного часу в межах
певної виховної системи і спрямована на досягнення поставленої мети.
Педагогічний процес є системою, інваріантна структура якої має такі складові:
мета – відображає кінцевий результат педагогічної взаємодії, якої прагнуть
досягти учасники; принципи відображають основні напрями досягнення мети; зміст
– це частина досвіду поколінь, що передається вихованням для досягнення мети
згідно з обраними напрямами; методи – способи взаємодії учасників педагогічного
процесу, за допомогою яких передається та усвідомлюється зміст; засоби –
матеріалізовані предметні способи опрацювання змісту, що використовуються разом
з методами; форми організації педагогічного процесу визначають зовнішнє
вираження акту взаємодії учасників педагогічного процесу і характеризуються
”... кількістю учасників взаємодії або місцем, часом та порядком їх здійснення”
[78, с. 69].
Щоб висвітлити цілі підготовки інженера-аграрника в системі педагогічного
процесу вищого навчального закладу США, коротко зупинимося на структурних
аспектах американської освітньої галузі цього спрямування.
У 1907 р. був заснований перший Інститут сільського господарства і техніки
(сільськогосподарської) у штаті Нью-Йорк. Головною рисою діяльності вищих
навчальних закладів того часу стає постійний розвиток та удосконалення програм
залежно від запитів населення, орієнтація на “масову” освіту. Поступово
студенти почали надавати перевагу професійним вищим навчальним закладам,
переходячи з коледжів вільних мистецтв. Наприкінці 80-х років минулого століття
намітилася чітка тенденція зростання інтересу студентів до вузькопрофільних
курсів та програм. Чітка діяльність сільськогосподарських і технічних
факультетів, які функціювали при державних університетах, сприяли розвитку
регіону (штату), а результати наукових досліджень дуже швидко впроваджувалися у
виробництво.
Нині професійна сільськогосподарська освіта США організовується за шістьма
напрямами (програмами) [169]: агробізнес, сільськогосподарські виробничі
процеси, сільськогосподарська техніка, садівництво, сільськогосподарські
ресурси і лісництво, переробка сільськогосподарської продукції (рис. 2.1).
Зупинимося на їх змісті детальніше.
Агробізнес, як програма, передбачає вивчення аспектів ціноутворення,
сільськогосподарської сировини, послуг, проблем аграрного менеджменту,
маркетингу і транспортування продукції.
Програма “Садівництво” спрямована на оволодіння майбутніми аграрниками знаннями
з основ квітникарства, агроландшафтного дизайну, організації вирощування рослин
в оранжереях, питань, пов’язаних із ландшафтом, доглядом за земельними
ресурсами.
Рис. 2.1. Напрями (програми), за якими здійснюється підготовка
фахівців-аграрників вищою освітою США
Програма по вивченню сільськогосподарської техніки включає засоби, пристрої та
машини в аграрному виробництві, вивчення процесів конструювання машин,
електрифікації сільськогосподарського виробництва тощо.
Програма вивчення сільськогосподарських ресурсів та лісів структурує зберігання
ресурсів, спостерження за світом дикої природи, рекреацію, менеджмент та
технології у лісництві, маркетинг продукції лісництва.
За програмою з переробки сільськогосподарської продукції майбутні аграрники
оволодівають знаннями маркетингу сільськогосподарської продукції продовольчого
і непродовольчого призначення, вивчають сучасні технології її переробки та
зберігання.
Будь-який напрям (програма) реалізується за 5 курсами: від таких, що
започатковують вивчення студентами тієї чи іншої програми, до курсів
перепідготовки. Гнучкість організації навчання дає змогу студентам визначитися
з напрямом протягом тривалого часу, причому, навіть при переході з однієї
програми на іншу існує мехнізм зарахування навчання за попередньою програмою.
Такий підхід дає змогу студентам вибрати ті програми, які найповніше
відповідають їх покликанням та спонукає педагогічну громадськість до постійного
пошуку відповідності між реальним змістом навчання.
У свою чергу, сільськогосподарська інженерія є однією із найбільших галузей
технічних знань. Це й не дивно, оскільки високомеханізоване і автоматизоване
сільське господарство посідає важливе місце в економіці країни. В США
нараховується 2,1 млн ферм, загальна площа яких понад 405 млн га. Провідне
місце у розвитку сільськогосподарського виробництва належить Каліфорнії, Техасу
та штату Айова [111].
Як вказують американські дослідники Е. Тайські і М. Тайські [