Формування еталонів ефективної педагогічної взаємодії у процесі підвищення кваліфікації викладачів

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота з формування еталонів ефективної
педагогічної взаємодії вчителя й учня…………...
68
2.1
Констатуючий експеримент щодо визначення рівнів ефективної педагогічної
взаємодії………………………………………………...
68
2.2.
Структурно-функціональна модель формування еталонів ефективної педагогічної
взаємодії…………………………………...
87
2.3.
Педагогічні умови формування еталонів ефективної педагогічної
взаємодії………………………….......................……………………..
96
2.2.1.
Індивідуальна робота з визначення набору
стереотипів-еталонів………………………………………………………………
97
2.2.2.
Колективний педагогічний тренінг………………………………..
108
2.2.3.
Самодослідження стереотипів-еталонів учителя…………………
126
2.4.
Аналіз одержаних результатів дослідження………………………
145
Висновки з 2 розділу………………………………………………………..
163
Висновки……………………………………………………………………..
167
Список використаних джерел……………………………………………...
173
Додатки………………………………………………………………………
192
ВСТУП
Актуальність дослідження. В концептуальних положеннях модернізації вітчизняної
освіти, які відображені в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI
столітті і в цільовій державній програмі „Вчитель”, визначено основні напрями
оновлення як змісту, так і форм підготовки та перепідготовки педагогічних
кадрів з опорою на особистісно орієнтовану освітню парадигму. Перед педагогікою
стоять важливі теоретичні й практичні завдання, що стосуються проблем розробки
та впровадження раціональних методів ефективної педагогічної взаємодії вчителя
й учнів у навчальній діяльності. Проблема успішності педагогічної діяльності
значною мірою залежить від того, наскільки гармонійно в учителя складається
взаємодія з учнем. Серед факторів, які є бар’єрами взаємодії вчителя з учнями,
особливе місце посідають негативні стереотипи.
Проблема ефективної педагогічної взаємодії була предметом дослідження багатьох
учених. Особлива увага приділялась таким конкретним питанням організації
педагогічної взаємодії в навчальному процесі: залежності результату навчальної
діяльності від стилю взаємодії вчителя з дітьми (Ю.П.Азаров, Н.А.Березовін,
А.М.Богуш, С.С.Єрмакова, В.А.Кан-Калік, Е.Е.Карпова, Я.Л.Коломінський,
М.Ю.Кондратьєв, З.Н.Курлянд, В.А.Ликова, А.Ф.Линенко, Р.І.Хмелюк, О.С.Цокур,
О.Я.Чебикін та ін.); нетрадиційним педагогічним технологіям організації
взаємодії на уроці (Т.Акбашев, О.Боделан, В.Дьяченко, М.Монтессорі, С.Френе,
Р.Штайнер та ін.); аналізу й узагальненню педагогічного досвіду з організації
взаємодії на уроці (Ю.П.Азаров, Ш.А.Амонашвілі, І.П.Волков, І.П.Іванов,
Є.Н.Ільїн, С.Н.Лисенкова, В.Ф.Шаталов, М.П.Щетинін та ін.); проблемам
колективної організації навчальної праці та взаємодії вчителя й учнів у
навчально-виховному процесі (З.І.Беленкіна, З.І.Васильєва, Т.Є.Коннікова,
В.В.Котов, Н.Ф.Родіонова, Н.В.Седова тощо); культурі взаємодії педагога з
дітьми (Г.К.Бриль, Ю.З.Гільбух, В.С.Грехнев, С.В.Кривцова та ін.).
Водночас, необхідність подібних наукових розробок очевидна, оскільки без них
неможливе впровадження в шкільну практику нових сучасних педагогічних
технологій, що вимагають від учителя мобільності, гнучкості, творчих якостей і
навичок професійного самовдосконалення (Е.Е.Карпова, Н.В.Кічук, Л.О.Кіяшко,
З.Н.Курлянд, А.Ф.Линенко, О.П.Саннікова, Р.І.Хмелюк, О.С.Цокур, О.Я.Чебикін та
ін.).
Останнім часом йде активний пошук шляхів колекційної діяльності в галузі
перепідготовки педагогічних кадрів, а саме в контексті підвищення їх
професіоналізму (Н.Н.Богомолова, Л.Н.Борисова, Л.І.Гриценко, І.Ф.Гурська,
І.А.Колесникова, С.В.Крисюк, В.А.Ликова, Л.А.Петровська, І.М.Цимбалюк та ін.).
Особливу роль у працях учених приділяється проблемі педагогічної взаємодії,
зокрема вивченню бар’єрів, які перешкоджають ефективній педагогічній взаємодії.
Проте, в цьому напрямі питання, пов’язані з формуванням еталонів ефективної
педагогічної взаємодії у процесі підвищення кваліфікації вчителів, до цього
часу спеціально не вивчалися.
Актуальність проблеми та недостатній рівень розробки теоретичного, методичного
і практичного аспектів цієї проблеми зумовили вибір теми дисертаційного
дослідження „Формування еталонів ефективної педагогічної взаємодії у процесі
підвищення кваліфікації вчителів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження проводилося відповідно до тематичного плану науково-дослідної
роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного
університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) „Дослідження педагогічних засад
підготовки вчителя національної школи” (№0100U000958). Автором досліджувалася
проблема формування еталонів ефективної педагогічної взаємодії у процесі курсів
підвищення кваліфікації вчителів. Тему дослідження затверджено Вченою радою
Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського
(м.Одеса) (протокол № 2 від 26 вересня 2003 р.) та закоординовано в
Координаційній раді при АПН України (протокол № 3 від 5 квітня 2004 р.).
Мета дослідження – розробити, науково обґрунтувати й експериментально
перевірити педагогічні умови формування еталонів ефективної педагогічної
взаємодії у процесі підвищення кваліфікації вчителів.
Завдання дослідження:
Науково обґрунтувати сутність понять „еталони педагогічної взаємодії” та
„педагогічні умови формування еталонів ефективної педагогічної взаємодії”.
Розробити критерії, показники і рівні сформованості ефективної педагогічної
взаємодії вчителя.
Виявити педагогічні умови формування еталонів ефективної педагогічної взаємодії
у процесі підвищення кваліфікації вчител