РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД ЗА СУДНОВИМ ПОСТАЧАННЯМ
2.1. Суднове постачання як предмет діяльності суднового постачальника
Морський флот є частиною єдиної транспортної системи. У зв’язку з інтенсивним
розвитком мореплавства з’явилися сучасні автоматизовані і спеціалізовані судна,
значно збільшилася чисельність плавскладу, величезних розмірів досягли
перевезення пасажирів і різних вантажів, зросла тривалість рейсів без заходу в
порти [247, c. 3].
Кожне судно, яке планує вийти у море, має бути у морехідному стані. І.Г.
Леонтьев та О.О. Балобанов зазначають, що поняття „судно у морехідному стані”
включає в себе [134, с. 8-9]:
належний технічний стан судна та усіх його систем;
належне постачання судна усім необхідним, включаючи штормові запаси (ГСМ,
рятувальне майно, відкориговані навігаційні посібники та багато чого іншого);
наявність усіх діючих суднових документів;
укомплектування кваліфікаційним екіпажем;
наявність у всіх членів екіпажу діючих кваліфікаційних, медичних та інших
документів, що вимагаються правилами;
дотримання допустимої осадки судна, відсутність крену та диференту понад
допустимих меж;
належне розміщення, кріплення та сепарація вантажу.
В.П. Хабура судно, яке споряджено належним чином, має необхідне постачання,
укомплектовано екіпажем, юридично оформлене і визнане придатним до плавання
Регістром в умовах цього району та пори року, називає експлуатаційно морехідним
[261, с. 43].
Г.Г. Іванов зазначає, що зміст поняття мореплавного стану конкретного судна у
кожному окремому випадку залежить від цілі його використання, залежно від умов
договору. Але у будь-якому випадку судно, яке фрахтується, повинно перш за все
бути придатним для плавання – тобто мати технічну придатність, бути
спорядженим, забезпеченим всіма необхідними припасами та укомплектованим
екіпажем [88, с. 356].
У разі, якщо судно буде визнано таким, що знаходиться у не морехідному стані,
до нього буде застосована така міра адміністративного примусу як заборона
виходу судна з порту [248, с. 67].
Постачання на морські (річкові) судна суднового постачання є змістом діяльності
суднового постачальника. Суднове постачання є багатоплановим, тому доцільно
розглянути це поняття для того, щоб визначити, що саме розуміється під поняттям
„суднове постачання” та що саме підлягає державному нагляду.
За своїм обсягом поняття „суднове постачання” та „запаси, призначені для
споживання” є досить об’ємними. Самі словосполучення „суднове постачання” та
„запаси, призначені для споживання” нічого не говорить про себе та свій обсяг.
Для того, щоб розібратися, що є судновим постачанням та запасами, призначеними
для споживання, та з яких елементів складається їхній об’єм, необхідно
здійснити операцію поділу цих понять. Саме завдяки операції поділу понять можна
одержати необхідну інформацію [275, c. 37].
Поділ поняття – логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг
родового поняття через перелік його видів або елементів [275, c. 38]. Завдяки
поділу понять знання конкретизуються та систематизуються.
Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства від 9 березня
1965 р. (Конвенцію прийнято Україною відповідно до Постанови КМУ від 21.09.1993
р. № 775 [119]) поділяє суднове постачання на:
1. Суднове спорядження – предмети, за виключенням суднових запасних частин, що
знаходяться та призначені для використання на судні, які є рухомими, але не
мають споживчого характеру, включаючи такі прилади судна як рятувальні шлюпки,
рятувальні засоби, меблі та інші предмети суднового спорядження та обстановки.
2. Суднові запасні частини – предмети, призначені для ремонту або заміни частин
обладнання, устаткувань судна, на якому вони перевозяться.
3. Суднові припаси – товари, призначені для споживання на судні, включаючи
продовольчі товари, товари, що належать для продажу пасажирам и членам екіпажу
судна, паливо і мастильні матеріали. Сюди не входять предмети суднового
спорядження і суднові запасні частини.
Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від
18.05.1973 р. [158] називає товари, призначені для споживання, „припасами” та
класифікує їх на: припаси для споживання та припаси для реалізації.
„Припаси для споживання”:
товари, призначені для споживання пасажирами та членами екіпажу на борту
морських (річкових) та повітряних суден або у потягах, незалежно від того,
продаються вони чи ні;
товари, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування морських
(річкових) та повітряних суден або потягів, у тому числі пальне та мастильні
матеріали, але крім запасних частин та устаткування, які знаходяться на момент
прибуття на борту морських (річкових) та повітряних суден або у потягах, що
використовуються або призначаються для використання в міжнародних перевезеннях
для платного транспортування пасажирів або для платного чи безоплатного
промислового або комерційного транспортування товарів, або які доставляються на
борт таких суден або в такі потяги під час їхнього перебування на митній
території;
„Припаси для реалізації” – товари, призначені для продажу на винос пасажирам та
членам екіпажу морських (річкових) та повітряних суден, що знаходяться на борту
цих суден після прибуття чи доставляються на борт під час перебування на митній
території морських (річкових) та повітряних суден, використовуваних чи
призначених для використання в міжнародних перевезеннях для платного
транспортування пасажирів або для платного чи безоплатного промислового або
комерційного транспортування товарів.
Чинний МК України у ст. 115 під запасами, призначеними для споживання, розуміє
[153]:
1) товари, призначені для споживання пасажирами та екіпажем на борту
- Київ+380960830922